У Тальному колишня вулиця Менделєєва заговорила барвами Марії Примаченко.

Улітку 2022 року, коли Україною котилася хвиля дерусифікації, у Тальному назавжди прибрали з мапи ім’я російського хіміка. Цей затишний куточок Черкащини назвали на честь мисткині, яка розфарбувала світ у фантастичні кольори й змусила планету захоплюватися самобутністю української душі. Так вулиця Марії Примаченко стала живим свідченням того, як місто повертається до рідного коріння.

Від суворих формул до дивовижних звірів

Десятиліттями назви тальнівських вулиць віддавали данину чужим російським діячам, які ніколи навіть не бували тут. Люди звикли до цих вказівників і рідко замислювалися над ними, проте зараз усе змінюється: замість нав’язаних імен у міський простір нарешті повертається рідне мистецтво. Відтепер цей дивовижний усесвіт Марії Примаченко оселився на мапі Тального, тож запрошуємо зазирнути в нього ближче.

Нова географія міської пам’яті

Ця невелика затишна вулиця з приватними будинками межує з вулицею Сергія Самойлова. Таке сусідство на мапі Тального символічно переплітає різні сторінки минулого й сьогодення. Тепер, минаючи це перехрестя, мешканці бачать зовсім інші орієнтири: замість нав’язаних імперських імен місто крок за кроком наповнюється згадками про своїх людей і рідну культуру.

Дівчинка з Болотні

Марія Примаченко народилася в поліському селі Болотня на Київщині. Батько теслярував, а мати була знаною вишивальницею, тож любов до ремесла дівчинка перейняла змалечку. У семирічному віці вона захворіла на поліомієліт. Хвороба назавжди залишила її на милицях, проте не зламала: порятунком стала творчість. Художниця згадувала, як колись пасла біля річки гусей і помітила на березі синю глейову глину. Нею й намалювала на піску перші фантастичні квіти. Сусіди, затамувавши подих, роздивлялися ті малюнки, а згодом попросили дівчину розписати їм хати. Невдовзі цілі вулиці Болотні зацвіли візерунками. Марія вигадувала дивовижний світ, де замість болю панувала абсолютна гармонія кольору.

Творчий метод: як народжувалися крилаті чудовиська

У тридцятих роках той талант помітили київські митці й запросили її до   експериментальних майстерень при державному музеї. Сільська жінка без професійної художньої освіти вперше отримала доступ до якісної гуаші, акварелі й великих аркушів ватману.  

Стиль Примаченко називають наївним мистецтвом, або примітивізмом; проте за простотою ховається глибока мудрість. Вона створювала дивовижних істот: двоголових птахів, химерних левів у вишиванках, схожих на потягів крокодилів, крилатих русалок. Художниця зізнавалася, що ці образи приходять до неї уві сні або з’являються, коли вона довго споглядає природу. Особливо магнетичну природу мають очі зображених нею тварин. Вони ніколи не бувають хижими чи агресивними: навіть найстрашніші чудовиська дивляться з картин сумними мудрими людськими очима, через які мисткиня говорила з глядачем про совість, добро і зло.

«Це космос!»: визнання у Парижі

У 1937 році малюнки Примаченко потрапили на Міжнародну виставку в Парижі. Французька публіка, вибаглива до тогочасного авангарду й кубізму, була приголомшена вибуховою колористикою української майстрині. Чудернацькі звірі й розкішні квіти здавалися ковтком свіжого повітря, чистим джерелом, що пробилося крізь канони класичного живопису. Тоді виставка принесла художниці золоту медаль, а світ уперше так гучно відкрив для себе самобутню Україну. Подейкують, що навіть європейські генії авангарду затамовували подих перед цим мистецьким дивом, у якому ховався справжній усесвіт.

Картини-притчі й авторські маніфести

Для Марії Примаченко малюнок і слово завжди були єдиним цілим: вона поєднувала хист художниці з даром самобутньої поетки й мислительки. Майстриня ніколи не залишала свої роботи безіменними. На звороті кожного аркуша особливою розмовною мовою виводила унікальні підписи-приказки, що додавали малюнкам глибокого притчевого змісту. Вона чутливо відгукувалася на всі події світу. Чорнобильська катастрофа, що зачепила й рідну Болотню неподалік зони відчуження, страх перед ядерною загрозою породили тривожні пронизливі полотна. Один з написів став справжнім пророцтвом:   «Атомне закляття, будь воно прокляте, щоб люди не знали і в землю не заривали, бо земля – наша мати, її треба шанувати, а не нищити».

Порятунок із вогню

Ім’я Марії Примаченко зазвучало з новою силою на початку повномасштабного вторгнення. У лютому 2022 року російський снаряд поцілив в Іванківський історико-краєзнавчий музей, де зберігалися десятки її полотен. Будівля спалахнула миттєво, і загроза втратити безцінну спадщину здавалася неминучою.

Проте місцеві жителі під обстрілами кинулися до палаючого музею. Чоловіки вибили вікна й крізь щільний дим винесли роботи художниці, буквально вихопивши їх із полум’я. Люди ризикували собою, тому що усвідомлювали: вони рятують національну душу, яку ворог намагається випалити. Картини надійно сховали, і вони вціліли. Саме ця подія сколихнула суспільство й дала поштовх великій хвилі перейменувань, під яку потрапила й колишня вулиця Менделєєва в Тальному.

Сучасний пульс вулиці

Сьогодні вулиця Марії Примаченко в Тальному – тихий куточок із приватними садибами, де ростуть квіти, цвітуть сади й панує спокій, далекий від галасливих магістралей.

Нова назва змінила не лише вказівники, а й сприйняття цього простору. Тепер нове покоління тальнівців змалечку звикатиме до імені жінки, яка стала гордістю світового мистецтва. Замість колишніх імперських маркерів місто розквітає барвами рідної землі, де дивовижні птахи Марії Примаченко символічно сусідять із пам’яттю про відважних захисників.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!