Її хату-шедевр в Олешках затопила росія: українка розписувала дім з 69 років і віддавала пенсію на фарби

Вона прожила життя в тяжкій праці, не мала художньої освіти, а свій головний витвір почала створювати вже в літньому віці. Поліна Райко розписала власний будинок в Олешках так, що кожна стіна перетворилася на окрему історію — з птахами, тваринами, людьми та фантастичними образами.

#ШОТАМ розповідає, як жінка з невеликого міста на Херсонщині стала однією з найвідоміших представниць українського наївного мистецтва. 

Зберегла один спогад про малювання на все життя

Поліна Райко народилася 15 травня 1928 року в Олешках на Херсонщині, які тоді називалися Цюрупинськом. Там вона прожила все життя. Художньої освіти жінка не мала, а більшість її життя минула у важкій фізичній праці.

«Прожила жизнь, не дай Бог так! У бєдності. Проробила дуже важко. Дома, в колхозі, і по плавнях, у лісничистві»—говорила вона про своє життя без прикрас.

Водночас один спогад про малювання Поліна Райко зберегла на все життя. У другому класі вчителька попросила її намалювати морське судно.

«Во втором класє це мене єдіний раз вчителька визвала: “Намалюй судно, Солдатова Поліна”. Я вийшла, взяла крейду і намалювала судно морське. І дим там іде з труби, і парус, і мачти… Вона: “Садісь, Поліна, пятьорочка!”»—згадуваламисткиня.

Після школи малювання не стало її справою. Поліна Райко залишалася звичайною сільською жінкою, яка працювала і вела господарство.

Хотіла побілити стіни на ремонт — а стала художницею

Художниця мала двох дітей — доньку Олену та сина Сергія. У 1994 році Олена загинула в автокатастрофі. Наступного року помер чоловік. Пізніше син потрапив до виправної колонії. Так за кілька років жінка пережила кілька тяжких подій, після яких її життя сильно змінилося.

У цей період вона залишилася багато часу проводити наодинці із собою. Саме тоді Поліна Райко почала малювати — у 1998 році, коли їй було 69 років, жінка взялася за пензель. Спочатку все починалося як звичайний ремонт: вона хотіла оновити свій будинок і побілити стіни, але згодом почала малювати. Її першим витвором став білий голуб на хвіртці.

Спочатку мисткиня соромилася свого заняття. Вона малювала переважно вночі, зашторювала вікна і ховала роботу від сторонніх очей. Удень займалася городом та господарством.

Будинок, у якому вона жила, став її головною картиною

Для своїх картин художниця використовувала дешеву емаль. На фарби витрачала значну частину пенсії, а іноді підробляла в сусідів, щоб заробити на матеріали. Харчувалася переважно з власного городу.

У містечку її вважали дивною, адже не розуміли, навіщо літня жінка витрачає невелику пенсію на фарби та пензлі. 

«Я щаслива тільки коли малюю»,—пояснювалахудожниця.

Поступово будинок Поліни Райко став схожим на один великий живописний простір. Дослідниця Тетяна Кочубинська зазначала, що розташування сюжетів було пов’язане з конкретними кімнатами. Наприклад, біля входу до спальні жінка намалювала леопардів-птахів, яких дослідниця трактує як охоронців і захисників. На інших стінах були лелеки, лебеді та голуби.

За кілька років вона розписала сім кімнат, літню кухню та значну частину подвір’я. Будинок, у якому вона жила, поступово сам став її головною картиною.

Канадсько-українська родина викупила хату, щоб зберегти світ художниці

Поступово про творчість Райко дізналися за межами Олешок. У 2003 році з художницею познайомилися представники херсонського центру «Тотем», після чого її творчістю почали активно цікавитися дослідники та митці. У 2005 році вийшов каталог її робіт «Дорога до раю», а наступного року — документальний фільм «Рай».

Після смерті Поліни Райко у 2004 році постало питання, як зберегти її будинок. Дослідник її  творчості — Борис Єгіазарян звернувся до українсько-канадської родини меценатів Ендрюса Неміцкаса та Олени Кошарної. Вони придбали хату, щоб зберегти роботи художниці.

У 2018 році фотографії стінописів мисткині показали в PinchukArtCentre на виставці «Свій простір». Її роботи надрукували на стінах виставкового простору, щоб відтворити атмосферу приватного будинку.

Попри затоплення й окупацію, мистецтво Поліни Райко продовжує жити

Після початку повномасштабного вторгнення Олешки опинилися під російською окупацією. У червні 2023 року після підриву Каховської ГЕС вода дісталася даху будинку Поліни Райко. Значна частина розписів була знищена, але деякі фрагменти настінних малюнків пережили затоплення.

Сьогодні будинок-музей залишається на тимчасово окупованій території, а доступу до нього немає. Водночас роботи художниці продовжують зберігати та показувати в Україні й за кордоном. Її розписи також були заздалегідь зафіксовані на фото та відео, тому створений нею світ не зник разом із будинком.

Так творчість Поліни Райко продовжує жити за межами її дому в Олешках — у фотографіях, виставках і пам’яті тих, хто намагається зберегти її мистецтво.

shotam.info

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!