Вісті Черкащини Він рятував побратимів, ризикуючи собою: Тальнівщина попрощалася з Героєм, який вважався зниклим безвісти
Сьогодні Тальнівська громада у глибокій скорботі провела в останню путь свого Захисника — Михайло Юрійович Бегішев. Важко знайти слова, які могли б бодай трохи втамувати біль рідних, коли війна забирає найдорожчих. Сьогодні схилили голови всі — рідні, друзі, побратими, жителі громади, аби віддати шану людині великого серця, мужньому воїну та справжньому патріоту України.
Михайло Юрійович народився 20 листопада 1991 року в селі Антонівка. Зростав у працьовитій і люблячій родині, де з дитинства його вчили бути чесним, людяним, шанувати працю та рідну землю. У 2010 році закінчив Кобриновогребельську школу. Вчителі та односельці пам’ятають його щирим, доброзичливим і відповідальним хлопцем, який завжди був готовий підтримати та допомогти.
Михайло любив життя, цінував прості речі, умів щиро радіти кожному дню. Його працьовиті руки знали справжню ціну хліба — багато років він працював трактористом-машиністом в «Агрофірмі Корсунь», дбайливо обробляв землю та мріяв про мирне майбутнє.
У 2022 році доля подарувала йому кохання — Катерину. Разом вони створили родину, будували спільне життя у селі Піщана, мріяли про щасливе майбутнє. Для сина дружини, маленького Олександра, Михайло став справжнім батьком — не за кров’ю, а за покликом серця. Він огорнув дитину любов’ю, турботою та теплом, став для неї надійною опорою.
Та війна безжально перекреслила мирні плани. 15 червня 2024 року Михайло Юрійович був призваний на військову службу ІІІ відділом Звенигородського РТЦК та СП. Служив водієм 1 евакуаційного відділення 1 евакуаційного взводу евакуаційної роти ремонтно-відновлювального батальйону військової частини А4948.
Його фронтом стали небезпечні дороги під обстрілами, а щоденною місією — порятунок побратимів. Ризикуючи власним життям, він евакуйовував поранених, допомагав тим, хто тримав оборону на передовій. Для багатьох він став справжнім янголом-охоронцем, який приходив у найтяжчі хвилини.
17 жовтня 2024 року поблизу міста Новогродівка зв’язок із Михайлом обірвався. Довгі місяці статус «зниклий безвісти» залишав рідним крихітну надію на диво. Родина чекала, молилася і вірила, що він повернеться додому живим. Але підтвердилося найстрашніше — того дня, виконуючи військовий обов’язок, Михайло загинув.
Йому назавжди залишиться 32…
У невимовному горі залишилися мама Надія Олександрівна, батько Юрій Анатолійович, брати Сергій та Богдан, дружина Катерина та син Олександр.
Тальнівська громада сумує разом із родиною Героя та щиро дякує йому за мужність, самопожертву і кожне врятоване життя. Світла пам’ять про Михайла Юрійовича Бегішева назавжди житиме у серцях земляків.
Вічна пам’ять Герою.
Герої не вмирають.
Пресслужба Тальнівської МТГ
