«Світло крізь віки»: у Тальному запалили свічку, яка єднає минуле із сьогоденням

14 вересня у Тальнівському музеї історії відбулося відкриття виставки, яка пропонує відвідувачам не просто поглянути на старовинні речі, а буквально здійснити подорож крізь століття – від найдавнішого вогню до освітлювальних приладів, які вже нагадують сучасні.

Дата відкриття була обрана невипадково. 14 вересня за григоріанським календарем відзначають день преподобного Симеона Стовпника, або Семена за народною традицією. За старим стилем цей день припадав саме на 14 вересня і в народному календарі вважався особливим – початком осені, а в давнину ще й початком нового року.

Саме із Семеновим днем пов’язували чимало звичаїв та обрядів. У цей час завершувалася літня пора, а життя поступово переходило до осінньо-зимового циклу. Закінчувалася «вулиця», коли молодь збиралася просто неба, і розпочиналися вечорниці в хатах. День вважався важливою межею між двома періодами року. А головним символом цього переходу було світло.

Для сучасної людини світло є настільки звичною частиною повсякденності, що ми майже не замислюємося над тим, наскільки складним шляхом людство до нього йшло.

Натиснути вимикач – справа секунди. У минулому ж освітити власну оселю означало розпалити вогонь, запалити свічку, лампу чи ліхтар і постійно стежити за тим, щоб полум’я не згасло.

У Тальнівському музеї історії цей шлях можна побачити буквально на власні очі. На виставці представлені старовинні свічники, різноманітні гасові лампи, ліхтарі, світильники та інші предмети, які свого часу були невід’ємною частиною побуту людей.

Кожен із цих предметів має власну історію. За ними – щоденна праця, родинні вечори, читання, рукоділля, приготування їжі, дорога в темний час доби та звичайне людське бажання зробити навколишній простір світлішим і затишнішим.

Як розповідає директорка Тальнівського музею історії Світлана Проценко, задум виставки полягає не лише в тому, щоб показати відвідувачам старовинні освітлювальні прилади. Справді, виставка дозволяє побачити еволюцію не лише технічну, а й побутову. Те, що сьогодні сприймається як звичайна річ, колись було важливим винаходом, який змінював щоденне життя людей.

Особливого символізму відкриттю виставки додало звернення до давньої традиції, пов’язаної саме з вогнем. У давнину вважалося, що цього дня світло ніби переносили з вулиці до оселі. Хату запалювали від чистого, викрешеного вогню, який мав горіти протягом холодного періоду року. Вогонь для наших предків був значно більшим, ніж просто засобом освітлення. Він означав життя, тепло, захист, добробут родини. Саме тому запалювання свічки супроводжувалося особливими обрядами.

На Тальнівщині, як і в деяких інших регіонах, існувала традиція, відома як «Весілля Свічки».

Це давній обряд, що символізував перехід від літа до осені та зими й повернення штучного вогню до людської оселі. У народному світогляді осіннє сонце поступово втрачало свою силу, дні ставали коротшими, а ніч – довшою. Тож домашній вогонь набував особливого значення. Його ніби приймали до родини, влаштовуючи справжнє «весілля».

Саме цей символічний мотив і став одним із важливих моментів відкриття виставки у Тальному. Цього дня у музеї також запалили головну Свічку. Її полум’я стало своєрідним продовженням давньої традиції, але водночас набуло нового, сучасного значення.

Предмети, які пам’ятають людей

Одна з особливостей музейної виставки – її експонати не є безіменними речами з далекого минулого. Значна частина предметів потрапила до музейної колекції завдяки людям, які свого часу вирішили не викидати старі речі, а передати їх для збереження. Саме завдяки таким дарувальникам сьогодні можна побачити предмети, якими користувалися наші земляки та мешканці інших поколінь.

Від свічника до кишенькового ліхтарика

Експозиція розповідає про різні етапи розвитку освітлення. Свічки та свічники нагадують про час, коли полум’я було головним джерелом штучного світла. Згодом з’явилися гасові лампи, які стали значно практичнішими для повсякденного використання.

Окреме місце займають ліхтарі, серед яких можна побачити й ті, що використовувалися у специфічних сферах життя. Зокрема, увагу привертають залізничні ліхтарі – предмети, без яких неможливо уявити залізничний побут минулих часів.

Колись наші предки запалювали свічку, щоб прогнати темряву з оселі й попросити вогонь про захист. Сьогодні ми запалюємо її з такими ж простими, але надзвичайно важливими побажаннями – миру, добра, щастя, долі та захисту для тих, хто боронить нашу країну. А виставка «Світло крізь віки» дає можливість побачити, наскільки довгим був шлях людства до того світла, яке сьогодні здається нам звичним.

Тож кожен охочий може завітати до Тальнівського музею історії, щоб побачити цю історію власними очима. Бо іноді, аби відчути минуле, достатньо просто подивитися на маленьке полум’я. І зрозуміти: світло, яке людина береже крізь віки – це не лише світло свічки. Це світло пам’яті, яке передається від покоління до покоління.

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!