Тут народжується дитинство: як гімназія на Тальнівщині стала для учнів рідним домом

У Соколівоцькій гімназії вихованці знаходять значно більше, ніж уроки й оцінки. Тут малеча та підлітки пізнають світ, навчаються  дружити й прихищають душу в затишку. Про щоденні турботи закладу, особливі шкільні куточки та перші кроки у новому навчальному році ми поспілкувалися з директоркою Катериною Мороз.

Острівець для творчості й тиші

Шкільний простір налаштували так, щоб розрадити геть різні дитячі серця. Найбільша гордість – затишна студія, у якій оживають таланти: тут навчають співати, малювати й відчувати світ через мистецтво. «Школа тримається не на самих уроках, – ділиться думками Катерина Олександрівна. – Дитині вкрай потрібно виявити себе, а іноді й відпочити від гамору. У нашій студії можна не лише виводити ноти, а й усамітнитися з пензлем. Не всім  кортить постійно бути на очах. Хтось прагне великої сцени, а інший – сховатися в куточку з олівцями й творити у тиші. Ми дали крила і простір усім».

Услід за студією в гімназії облаштували ресурсну кімнату, куточки відпочинку й спортивні майданчики. Кожне таке місце має свій характер, але всі вони створені для того, щоб дитина почувалася впевнено й захищено.

Доторкнутися до коріння

По-особливому трепетно в гімназії ставляться до кімнати народознавства, яку назвали «Колиска роду». Сюди учні приходять на уроки  історії, мови чи літератури. Найбільша цінність цього куточка в тому, що до давнини тут можна доторкнутися. Діти пізнають життя пращурів, беручи до рук старовинні речі, розглядаючи переплетення ниток на рушниках і розпитуючи про автентичний бабусин побут.

«Прагну, щоб вони трималися свого коріння й шанували пам’ять роду, – ділиться директорка. – Через такі прості речі учні починають розуміти, звідки вони, чиїх батьків діти та яка глибока історія стоїть за їхнім рідним краєм».

Люди готові змінюватися

Навіть найсучасніше обладнання чи комп’ютерні класи не здатні оновити заклад освіти, якщо в ньому немає фахівців, які прагнуть руху вперед. У Соколівоцькій гімназії працює згуртований колектив із 16 педагогів. Директорка зауважує, що найбільше цінує в колегах професіоналізм, відповідальність і бажання вчитися разом із закладом. Як підкреслює завідувачка відділу освіти Лариса Барановська, спроможність громадських шкіл адаптуватися до вимог часу й розвивати кадровий потенціал визначає загальний рівень успішності освітньої мережі громади.

Серед очевидних переваг гімназії на Тальніщини – повністю укомплектований штат, налагоджений підвіз вихованців, велика територія й запровадження сучасних цифрових інструментів. Водночас керівництво закладу тверезо оцінює наявні проблеми. На порядку денному залишається оновлення матеріально-технічної бази, покращення безпекової інфраструктури й робота над безбар’єрністю шкільного середовища. «Я хочу, щоб до нашої гімназії із задоволенням приходили діти, – підсумовує Катерина Мороз, – щоб тут було безпечно, щоб учитель бачив у вихованцеві особистість, а батьки мали впевненість, що їхня дитина не залишиться наодинці зі своїми труднощами».

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!