Вісті Черкащини Мешканець Мокрокалигірської громади все життя працював у рідному селі
Микола Григорович Поштаренко народився у Киселівці Мокрокалигірської громади (тепер Звенигородщина), закінчив у рідному селі 8 класів, а вже атестат про середню освіту отримував у Мокрій Калигірці. Опанував фах зварювальника й токаря. Після школи працював у колгоспі. У 1984 році пішов у армію, 1986-го звільнився, влаштувався на Киселівський ремонтний завод, де проробив до 2004 року.
Одружився відразу після армії. Дружину звуть Тетяна. «Вона приїхала приймати в нашому селі магазин, я її побачив і сказав: це моя майбутня дружина. Весною познайомились, а в жовтні – розписались», – розповідає Микола Григорович. Таня згодом робила кухаркою в шкільній їдальні, працювала на пошті. Нині обоє пенсіонери.
Подружжя має дві доньки, медикині за фахом. Старша Іра працювала медсестрою, зараз робить у «Лабсервісі». Менша Інна – фахівець з рекрутингу в «Lifecell».
Щастя Миколи Григоровича – троє внуків. Дмитру – 16, Даші – 13, а Максиму – 12 років.
У 2018 році чоловік переніс операцію на серці. Нині інколи підробляє за фахом, як дозволяє здоров’я. А так – захоплюється риболовлею, допомагає дружині по господарству. «То клепаю, то майструю», – каже. Як і всі українці, мріє, щоб усе було добре й чимскоріше закінчилась війна.
24 травня цьому невгамовному, працьовитому чоловіку виповнюється 60 років. Щиро бажаємо йому щастя, здоров’я, достатку, довгих років життя, сімейної злагоди, Божого благословення. Хай всі плани й сподівання збуваються! Дякуємо за ваш труд та життєву мудрість!
З повагою редакція газети «Новий Дзвін»
