35-річний уродженець Тального вже понад 10 років віддав військовій службі та захисту країни

Андрій Васильович Кваша народився і виріс у мальовничому Тальному на Черкащині. Тут минули його дитячі та шкільні роки, сформувався характер і з’явилося розуміння того, ким хоче стати в майбутньому.

Навчався у Тальнівській школі №1. З дитинства активно займався спортом, зокрема вільною боротьбою під керівництвом тренера Степана Васильовича Томащука, який відіграв важливу роль у спортивному вихованні хлопця. Саме заняття боротьбою привчило юнака до дисципліни, витривалості, наполегливості, поваги до суперника та вміння не здаватися після невдач. У подальшому ці якості неодноразово допоможуть йому вже під час військової служби.

Після школи Андрій чітко знав, що хоче пов’язати своє життя з армією. Неодноразово намагався потрапити на військову службу, а згодом був призваний на строкову службу до Національної гвардії України. Служив у Запоріжжі.

Строкова служба лише утвердила його в бажанні залишитися у війську. Тож згодом Андрій Васильович пройшов відбір до підрозділу, який називали «Бригадою майбутнього», після чого потрапив до роти розвідки спеціального призначення. Брав участь в АТО-ОСС на різних напрямках.

Цей етап став одним із найсерйозніших у його житті. У складі розвідувального підрозділу неодноразово виконував бойові завдання, здобував практичний досвід і поступово професійно зростав. З часом дослужився до посади старшого інструктора-розвідника.

«Упродовж служби я постійно навчався та вдосконалював професійні навички, – розповідає. – Пройшов низку курсів і підготовок командного напрямку, послідовно розвиваючись як командир і сержант. Цей шлях – від навчання та перших командних посад до набуття практичного досвіду роботи з особовим складом – згодом привів мене до однієї з ключових сержантських посад – головного сержанта батальйону».

Через погіршення стану здоров’я, який уже не дозволяв у повному обсязі виконувати бойові завдання, Андрій продовжив службу інструктором з тактичної підготовки, займався навчанням військовослужбовців.

У квітні 2021 року його контракт закінчився, і на певний час він залишив військову службу. Проте армія за роки служби вже стала значною частиною його життя.

Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, Андрій у перший же день прибув до військової частини, повернувшись до виконання обов’язків.

У той період до України масово поверталися чоловіки із-за кордону, які бажали стати до лав захисників. Андрій Васильович навчав їх найнеобхіднішого: основ поводження зі зброєю, тактичного пересування, дій у різних умовах та правил, які можуть зберегти військовослужбовцю життя під час виконання завдань.

«Для мене це була величезна відповідальність, – каже. – Адже часто приходили люди, які ще вчора жили звичайним цивільним життям, а вже сьогодні повинні були максимально швидко опанувати військову справу».

З часом військовий також пройшов підготовку у Великій Британії: навчався за командним напрямком, удосконалюючи знання з управління особовим складом, військового лідерства та з роботи сержантського корпусу.

Результатом багаторічної служби, навчання та накопиченого досвіду стало його призначення на посаду головного сержанта батальйону.

«Посада головного сержанта батальйону – це насамперед велика відповідальність за сержантський склад, дисципліну, підготовку військовослужбовців та розвиток колективу, – зазначає Андрій Васильович.

На цій посаді він опирався на досвід, який отримав за весь попередній шлях – від строковика і розвідника до інструктора та сержанта командного напрямку.

Згодом військовий знову повернувся до того, що завжди вважав одним зі своїх головних покликань у війську, – навчання людей. Став інструктором у школі сержантів за напрямком військового лідерства.

«Сьогодні я переконаний, – зазначає, – хороший сержант – це не просто військовослужбовець зі званням чи посадою. Це людина, яка повинна вміти вести за собою інших, навчати, брати на себе відповідальність за рішення, підтримувати підлеглих та власним прикладом показувати, яким має бути військовий лідер».

Від початку служби минуло понад 10 років. Нині Андрій Васильович має військове звання штаб-сержанта. За плечима – строкова служба, розвідка спеціального призначення, виконання бойових завдань, інструкторська робота, численні навчання командного напрямку, підготовка особового складу та служба на посаді головного сержанта батальйону. «Але де б я не служив, для мене Тальне залишається місцем, звідки все почалося», – каже.

Окремою і особливо важливою частиною життя нашого героя є його родина. Дружина Іванна Василівна поруч із ним ще зі шкільних років. Разом подружжя виховує 16-річного сина Давида. «Військова служба часто означає відстань, тривалі розлуки й непрості випробування для всієї родини, тому підтримка найближчих для мене людей має надзвичайно велике значення», – наголошує наш захисник.

Нині своїм головним завданням військовий бачить – передавати накопичений досвід іншим військовослужбовцям. «Якщо знання, які я отримав за роки служби, допоможуть комусь стати сильнішим командиром, грамотним сержантом, правильно діяти у складній ситуації або зберегти життя своїм побратимам, значить усі ці роки служби й навчання були недаремними», – каже.

Андрій зазначає, що за службою, та ще й у такий важкий період нашої історії, часу на хобі, дозвілля у нього практично немає. Єдиною відрадою залишається спорт, яким займається з дитинства. Як і всі українці, чоловік мріє про кінець війни, щоб припинилось це безглузде, криваве жахіття, розв’язане росією, щоб перестали гинути люди, повернулись до своїх професій і щоб в Україні нарешті запанував мир.

«І ще я хочу, – додає, – щоб молоді люди з мого рідного Тального знали: незалежно від того, який фах вони оберуть, потрібно постійно працювати над собою, навчатися, не боятися труднощів і завжди пам’ятати, звідки ти родом».

10 жовтня наш захисник святкуватиме своє 35-річчя. Хочемо побажати йому якнайшвидшого настання того омріяного справедливого миру, про який ми молимось і за який боремось. Хай Бог благословить міцним здоров’ям, дарує душевну гармонію, родинний затишок і щиру підтримку на всіх життєвих дорогах! Любові, достатку та злагоди! Дякуємо за службу та захист!

З повагою редакція газети «Новий Дзвін»

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!