Як у Тальнівській школі №2 плекають культуру дитячого харчування

Реформа шкільних обідів, якій дала поштовх перша леді Олена Зеленська, давно переросла паперові відписки. Нині це щоденна спільна праця, що доводить суть: попри воєнні тривоги й випробування, наші діти сідати за столи до гарячих поживних і смачних страв. У Тальнівській загальноосвітній школі №2 до цієї справи ставляться з особливим піклуванням. Про будні тутешньої кухні, щоденні виклики й невидиму любов у кожній тарілці ми детально поговорили з директоркою закладу Іриною Писар.

Здоров’я на тарілці: державні стандарти й смак дитинства

Їдальня закладу живе за чіткими державними правилами, проте в кожне з них тут укладають душу. Директорка пояснює: сучасні вимоги дбають про те, щоб учні щодня отримували свіжі фрукти й цитрусові, які так потрібні для сили й міцного імунітету.

«Зараз, коли навкруг стільки тривог, дітям надзвичайно важливо відчувати захист, піклуванні й мати повноцінний гарячий обід, – ділиться Ірина Петрівна. – За кожною порцією – невидима праця наших кухарів, які віддають дітям свій професіоналізм, терпіння й материнське тепло». Вони готують за відомими рецептами Євгена Клопотенка. Шкільне меню вражає різноманіттям: тут і поживні супи, і ніжні курячі шніцелі, соковиті нагетси, паста болоньєзе, розсипчастий кускус й улюблені золотаві запіканки. Кухарі чаклують не лише над користю, а й красою, адже яскравий салат чи гарно викладена страва одразу викликають у школярів апетит. Плекають у школі й культуру напоїв. Замість звичного чаю вони смакують узваром із сухофруктів, компотами із заморожених літніх ягід та цілющим шипшиновим відваром.

Кадрові виклики й міцна команда

Цей навчальний рік розпочався з тривог, які мало не зупинили шкільну кухню. Напередодні першого вересня досвідчена кухарка Ольга Плисюк пішла на заслужений відпочинок, інша – через нещасний випадок потрапила до лікарні. Заклад опинився перед серйозним викликом, проте роботу «гарячого цеху» не зупинили ні на день. Спільно з місцевою службою зайнятості вдалося швидко відшукати майстрів своєї справи. Нині на кухні чаклують три кухарки, які пройшли навчання. Серед них і досвідчена Алла Баланюк. Дивовижно, але навіть їхня помічниця, а також прибиральниця мають кулінарну освіту й великий стаж. Такий потужний тил дозволяє впевнено тримати ритм за будь-яких навантажень.

А масштаби потужні. У школі навчається 675 учнів, і 640 з них щодня обідають у їдальні. Аби встигнути вчасно, кухарки приходять на роботу о шостій годині й працюють без перепочинку: варять, випікають, стежать за стерильністю. Коли ж настає час обіду, малечі з початкової школи не дозволяють носити важкі тарілки. Тоді до роботи долучається вся велика шкільна родина: соціальна педагогиня Таїса Омельченко, психологиня Наталія Городнічева й учителі розносять гарячі порції.  

Нові технології та невтомні руки

Шкільна кухня поступово змінюється, стаючи сучасною й зручною. Директорка з теплотою відзначає, що найбільший заклад громади ніколи не залишається сам на сам з проблемами: міський голова Василь Сідько й начальниця відділу освіти Лариса Барановська знають усі кутки тутешнього господарства. «Вони приїздять не задля формальних перевірок, а щоб почути нас і простягнути руку допомоги, – розповідає Ірина Писар. – Будь-яке складне питання ми вирішуємо разом, швидко й по-людськи».    

Завдяки такій турботі на кухні з’явилися справжні кулінарні помічники. Тепер тут працюють дві нові шестиконфоркові плити, сучасний пароконвектомат та електросковорода, яка дозволяє готувати корисні страви без зайвого жиру. Потужні міксери й блендери взяли на себе найважчу ручну роботу. А щоб обіди не хололи, поки діти йдуть на перерву, кухарі використовують нові марміти, що зберігають перші страви ідеально гарячими. Невдовзі майстри підключать нову посудомийну машину, а свіжі м’ясо, риба та зелень уже чекають свого часу в сучасних холодильниках і морозильних камерах, де все зберігається за суворими правилами.

Утім, архітектура старої будівлі досі випробовує колектив на міцність. Кухня розташована на другому поверсі, тож мішки з картоплею, сітки з цибулею, ящики з буряками й томатами доводиться підіймати вгору вручну. Звичайними ножами жінки щодня чистять десятки кілограмів овочів. Спеціальний підйомник і промислова картоплечистка поки залишаються великою мрією колективу. Але навіть із цим неймовірним навантаженням кухарки справляються щодня: їх тримає любов до своєї справи й учнів.

Мамин патруль і якість

Добротність усіх страв для школи – закон. Перш ніж потрапити до каструль, усі продукти проходять суворий відбір, а сертифікати відповідності вивчаються до останньої літери. Щодня в їдальні збирається бракеражна комісія, члени якої – заступниця директорки Алла Левченко, старша кухарка Тетяна Шевченко, медична сестра Яна Наталич і батьки – зважують готові порції, куштують гарячі страви й обов’язково залишають контрольний зразок на добу.

У їдальні часто можна зустріти «батьківський патруль». Татусі та мами, зокрема й батьки дітей з особливими освітніми потребами, без попереджень заходять до їдальні, аби на власні очі переконатися, чим пригощають їхніх синів і донечок.

Медичний нагляд у закладі такий же пильний: регулярні огляди персоналу, контроль чистоти й вивірені технології від дієтичної сестри. І хоча окремого дієтичного меню поки немає (батьки не подавали таких заяв) директорка запевняє: школа готова миттєво підлаштуватися під потреби будь-якої дитини, аби вона  мала свій корисний і безпечний обід.

Психологія тарілки й дитячі звички

Змінити смаки школярів – справа тонка, що вимагає терпіння. Директорка ділиться: сучасні діти занадто звикли до швидких перекусів, фаст-фуду й здобних булочок. Через це вони не завжди охоче куштують незнайомі корисні страви або рибу, яку кухарі готують раз на тиждень.

Щоб розтопити цей лід, розмови про здорове харчування м’яко вплітають у щоденне шкільне життя. На уроках біології та годинах спілкування дітям розповідають, як рибні страви живлять мозок, додають енергії, зміцнюють захисні сили організму та допомагають легше запам’ятовувати складні правила.

Для вихованців груп продовженого дня, яких у початковій школі працює аж шість, кухарі готують додаткові полуденки з ніжними молочними стравами й золотавими запіканками. Найкраща відзнака для кулінарів –  порожні тарілки й усміхнені обличчя школярів. Коли після відбою повітряної тривоги діти поспішають до їдальні, аби якнайшвидше вхопити гарячий суп чи духмяну котлету – уся велика команда закладу розуміє, що працює недарма.

Світло попри все

Війна принесла випробування, до яких неможливо підготуватися заздалегідь. Під час затяжних повітряних тривог шкільне життя переміщується в укриття, де кухарям і вчителям доводиться на ходу перелаштовувати весь побут. Батьки ведуть  дітей до школи навіть у найтривожніші ранки, знаючи: тут про них подбають, захистять й обов’язково зігріють гарячим обідом.

Найбільша мрія та надія всієї шкільної родини – завершення будівництва нового великого сховища. Ці нові стіни дозволять поєднати спокійне навчання, захист і комфорт, подалі від гамору й тисняви тимчасових підвалів. Одразу після цього керівництво планує взятися за саму їдальню: оновити інтер’єр, додати затишних кольорів, щоб діти збиралися за столами задля теплого спілкування.

Щоденне навантаження на колектив залишається колосальним. І все ж директорка переконана: коли відчуваєш надійне плече колег, підтримку міської влади і вдячність батьків, зникає будь-яка втома. Тоді з’являються сили щодня творити маленькі дива зради учнів і з безмежною любов’ю до своєї справи.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!