Маленький всесвіт, де не стихає сміх: чим живе тальнівський садок «Золотий ключик»

У нашому містечку є дім, де крізь тривожні сирени завжди проривається безтурботний малечий сміх. «Золотий ключик» не зачиняв свої двері перед вихованцями ще з далекої весни 1980 року. Про будні, великі й маленькі оновлення, виховання малят ми поспілкувалися з директоркою Наталією Волкобой. Вона зауважує, що втілювати задуми колективу допомагає увага начальниці відділу освіти Лариси Барановської.

Перевірені роками традиції та нові вихованці

Садок розрахований на дев’яносто одне місце, а сьогодні сюди приходять сімдесят хлопчиків і дівчаток. Їх розподілили в чотири групи: ясельну для найменших, дві середні й старшу.

Цього року вихованців побільшало. Через реорганізацію дошкільних закладів у навколишніх селах до закладу шкільними автобусами підвозять ще чотирнадцятеро дітей із Веселого Кута, Соколівочки, Шаулихи, Лащової та Степної.

Оновлення, інклюзія та перші уроки англійської

Кімнати й майданчики «Золотого ключика» поступово змінюються. Педагоги мають усе для роботи: ігрове обладнання, сучасний дидактичний матеріал, ноутбуки, комп’ютер, музичний центр, телевізор.  Нещодавно за підтримки міської ради на подвір’ї з’явилися нові гірки, каруселі й пісочниці, а також спортивна зона з волейбольною сіткою і баскетбольними кільцями. На кухні старий посуд замінили на сучасний із нержавіючої сталі, поставили нові роздавальні столи й оновили кілька вікон.

Окреме місце в житті садка посідає інклюзивна освіта. Уже третій рік поруч із групами працює інклюзивно-ресурсний центр.

«Усе облаштовано в одному крилі, тож маємо чудову методичну базу для допомоги малятам з особливими освітніми потребами. Час показав, що це рішення було абсолютно правильним і виправданим», – каже Наталія  Волкобой. Завдяки такому сусідству хлопчикам і дівчаткам зручно займатися з дефектологом чи психологом: не треба нікуди їхати чи знову вдягатися на вулицю.

Ще одним нововведенням стали заняття з англійської мови для п’ятирічок. Запрошувати фахівців збоку не довелося, адже вихователька Алла Галан ще до офіційних державних ініціатив факультативно навчала малечу іноземної мови. Тепер вона успішно веде ці уроки у двох групах.

Подбали тут і про якісний стіл. Меню складають на кожен сезон за рекомендаціями Євгена Клопотенка. Малята щодня їдять свіжі молочні продукти, м’ясо, різноманітні крупи, овочі й фрукти. Окремі дієтичні страви готують для тих, які потребують особливого раціону.

Комфорт дарує команда

Директорка пишається фахівцями, адже поруч із досвідченими майстрами в «Золотому ключику» працює енергійна молодь. Щодня вони з ранку до вечора турбуються про комфорт малечі, створюючи для них спокійний і безпечний світ.

Цього року команда стала ще міцнішою. До садочка прийшли практичний психолог Юлія Галабурда, нова інструкторка з фізичної культури Юлія Лисак і музична керівниця Тетяна Мартинюк.

Щодня малят зустрічають дбайливі педагоги. У ясельних групах з найменшими працюють Любов Шаповал і Ніна Сербіненко. В інклюзивних середніх затишок створюють Тетяна Кмітевич, Олена Красилівська й асистентка Олександра Мороз. Спеціальну (логопедичну) групу ведуть Тетяна Поліщук, Людмила Звіряка й учителька-логопединя Лілія Подлісецька. А зі старшими вихованцями в інклюзивній групі займаються Алла Галан та Ольга Товкес і асистентка Оксана Бабій.

Турботу про побут і смачні обіди ділять помічники вихователів Олена Мартинюк, Тамара Груба, Людмила Чорноіваненко, Марія Буга й Людмила Прилуцька. А за чистоту, порядок і здоров’я дітей відповідають праля Ангеліна Совгира, кухар Тетяна Фарбій, підсобний працівник Валентин Сабадаш, завгосп Олена Чамлай і медсестра Тамара Швець.

«Усе починається з дошкілля. Що ми потихеньку вкладемо в малят, навіть звичайне вміння мити ручки, культурні та гігієнічні звички, з тим вони й підуть далі у велике життя», – зауважує Наталія Волкобой.

Реалії сьогодення та головна мрія

Найскладнішим випробуванням для колективу сьогодні залишається безпекова ситуація. Повітряні тривоги часто тривають по кілька годин поспіль. Найпростіше укриття в підвальному приміщенні адаптоване, проте проводити там по три-чотири години вкупі з малечею, особливо з ясельною групою, де є діти віком від року і двох місяців, надзвичайно важко й виснажливо.

«Ми не можемо вийти, бо ми знаємо, що це проблема, не дай Боже щось… А мрія, звісно, наша – закінчення війни, щоб ці діти могли вільно жити, а ми – працювати», – підсумовує Наталія Волкобой.

Попри труднощі й щоденні тривоги, тальнівський «Золотий ключик» тримає стрій, щодень даруючи дітям турботу, тепло, перші знання і надійний захист.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!