«Я пишаюсь тим, що маю такого сина», – мама 23-річного військового з Тальнівщини про свого Захисника

Син Ольги Л. із Майданецького на Тальнівщині, не маючи військового досвіду, взяв до рук зброю на третій день після повномасштабного вторгнення військ рф в Україну. 23-річний Святослав працював адміністратором у магазині і будував плани на життя. Патріотизм, який заклала із дитинства в свідомість юнака мама, скерував його на шлях захисту та відданості своїй країні.
24 лютого хлопець придбав у ветаптеці заспокійливе для кота та відрядив маму із домашнім улюбленцем зі столиці у її рідне село Майданецьке. Сам же перевіз цінні речі до друга і приєднався до тероборони Києва. Там прослужив два місяці, а пізніше пішов добровольцем у спецпідрозділ.
Мама розповідає, що попри тяжку ситуацію на фронті, хлопці не втрачають оптимізму. У вільний час, коли немає бойових завдань, Святослав із побратимами займається боксом. Коли було тепліше, військові ходили купатися у кар’єр. Ольга тішиться від світлин, які їй надсилає син, бо вони сповнені позитивом і надією. Розповідає, він ніколи не жаліється, що йому важко. На турботливе питання мами «Де ти спиш?», надсилає їй фото із окопу, який кожен військовий вириває для себе і підписує «Ось моє лігво». А коли мама заводить тему про їжу, хвалиться, що тепер у їх батальйону є персональний кухар, який, хоч і на польовій кухні, але готує шедеври.
Жінка із гордістю каже, що син завжди був патріотом. Хоч Ольга ростила його сама, без батьківської опіки, та змогла виховати його справжнім чоловіком. Любов до спорту вона привила йому із дитинства. Святослав змалку ходив на тхеквондо і мама завжди говорила йому, що це заняття потрібне не для того, щоб нападати, а для того, щоб захищати слабших за себе. Син був здібним хлопцем, об’їздив майже всю Україну та завоював не одну медаль на змаганнях. Його виховували як захисника. Знав, що у сім’ї один чоловік і йому потрібно вміти постояти за сестричку, маму і бабусю.


Сам же хлопець каже, що дуже вдячний мамі за те, ким він став, і за те, що виховала його так. Він вірить у Перемогу і говорить, що військові з усім впораються.
Коли син поставив маму перед фактом, що йде на війну, жінка пригадує, хвилювалася, але підтримала його вибір.
– Я пишаюсь тим, що у мене такий син. Адже якщо ніхто не буде йти нас захищати, то нас просто винищать. І я розумію, що наші сини мають це робити.
Ольга каже, що і дня у неї не проходить без молитви. Зі Святославом вони рідко спілкуються по телефону, більше переписуються. А коли син кілька днів не давав про себе ніякої вісточки – жінка ледь не зійшла із розуму. Зі сльозами на очах пригадує, що в такі моменти її життя ніби зупиняється. Все валиться із рук. Зізнається, що може годинами плакати і передивлятися старі відео із сином. Каже, що дуже сумує за ним, адже до початку повномасштабної війни вони жили разом, а тепер – не бачилися уже скільки місяців.
– Я прошу його, кажу: «Синочку, ось уже кукурудза молода поспіла, яку ти любиш – приїжджай. Я ж тебе чекаю». Але, розумію, що ситуація зараз дуже складна на передовій, тому марних надій не плекаю.


Жінка переконана, що виховала свого сина правильно.
– В душі мені шкода і жаль, він у мене один, розумію, що мій син вчинив правильно. Усі, хто воюють, – це чиїсь діти. Але кожен українець має йти захищати свою сім’ю, свою Батьківщину. Наші військові борються за свій народ, за свою країну і я вірю, що як би тяжко їм не було, Перемогу вони здобудуть!

Тая АГАВЕРДІЄВА

Читайте також: Дружина військового з Тальнівщини вишиває шеврони для ЗСУ

Читайте нас також в Telegram!

17.08.2022 10:09
Переглядів: 1338
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.