Волонтер з Тальнівщини не залишив фронт без підтримки навіть після власного поранення

Війна змінила життя багатьох українських родин. Для одних вона стала щоденним випробуванням на фронті, для інших – постійним очікуванням, тривогою та молитвами за рідних. Але є люди, які навіть після найважчих випробувань знаходять у собі сили не лише боротися за власне відновлення, а й допомагати іншим. Один із них – Роман Труляєв, син відомої на Тальнівщині волонтерки Валентини Труляєвої із села Кобиляки.

20 травня Роман отримав важке поранення, коли виконував бойове завдання на передовій. Через інтенсивні обстріли евакуація з поля бою тривала близько 12 годин. На жаль, врятувати ногу медикам не вдалося. Попереду були госпіталі, складні операції, тривале лікування та непростий шлях до протезування.

Як розповіла Валентина Василівна, після поранення син переніс сім операцій. Спочатку його лікували в Харкові, згодом перевезли до Львова, потім були Чернівці й знову Львів. Медики намагалися зберегти хоча б частину кінцівки, однак через тяжкість травми цього зробити не вдалося.

Нині Роман проходить реабілітацію та протезування. З кінця вересня перебуває у Дніпрі, де фахівці працюють над виготовленням і підбором протеза.

Та навіть у цей непростий період Роман не відклав убік справу, якій присвятив чимало сил ще до поранення. Волонтерство для нього не припинилося разом із можливістю самостійно вирушати на фронт.

– Він і далі продовжує волонтерити. Навіть коли був у госпіталі, намагався допомагати. А зараз, перебуваючи на протезуванні, відпросився, його відпустили, і він приїхав, щоб завантажити та відправити посилки хлопцям. Він не може сидіти без діла, постійно думає про наших захисників, – розповідає мама.

За словами Валентини Труляєвої, нещодавно Роман знову організував відправлення допомоги військовим. Посилки передали на Харківський і Запорізький напрямки. Родина завантажувала допомогу разом із небайдужими людьми, а згодом уже отримувала звістки від військових, які підтверджували, що все дійшло до адресатів.

Окремою подією для родини та волонтерської спільноти стало вручення подяк людям, які допомагають військовим. Роман є директором благодійного фонду «Южноукраїнці разом з ЗСУ». Саме від імені фонду волонтерам передали відзнаки за їхню працю та підтримку захисників.

Коли Романа відпустили з госпіталю, він особисто приїжджав на Тальнівщину та вручав подяки. Через велику кількість людей і поїздки до населених пунктів громади роздати їх усім одразу не вдалося. Частину відзнак ще планують передати. Серед тих, кого відзначили – люди, родини та волонтерські команди, які долучаються до допомоги військовим і відгукуються на прохання пані Труляєвої щоразу: Тетяна Монолова, Яніна Дейнега, команда «Макітра» – Вікторія Очеретяна, Олег Яровий, Ірина Надюк, Руслан Каюк, Тетяна Башкатова, Олексій Бойко, Богдан Бойло та Інна Бойло, Василь та Ніна Багрії, Володимир та Олена Багрії, Анатолій Бондаренко, команда «Невтомні» – Марина Бондаренко, Сергій Труляєв, Валентина Труляєва, Марко Яровенко.

Для Валентини Василівни ця історія особлива. Вона й сама добре знає, скільки сил, часу та переживань потребує волонтерська робота. І попри все, що довелося пережити її родині, допомога військовим залишається важливою частиною їхнього життя.

Бо іноді волонтерство – це значно більше, ніж зібрані кошти чи відправлені посилки. Це здатність не залишатися осторонь чужого болю. І Роман Труляєв, попри власні випробування, продовжує це доводити своїми вчинками.

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!