На 97-му році життя помер колишній політв’язень і ветеран ОУН-УПА Федір Наритник

На Івано-Франківщині на 97-му році життя помер колишній радянський політичний в’язень і ветеран національно-визвольної боротьби ОУН-УПА Федір Наритник.

Про це повідомили в Бурштинській міській раді.

Федір народився у 1929 році в селянській родині, разом із братом та сестрами працював на полі і допомагав батькам по господарству, писала художня керівниця театру-студії “Жива історія” Тетяна Зарецька.

Дитинство хлопця закінчилося рано – на початку навчання в 6-му класі більшовики почали забирати вчителів. Зрештою школярі розійшлися по домівках, а вже у 14 років Федір долучився до підпілля, де виконував завдання зв’язкового.

“За німців ми лише вчилися. А за м*скалів наше підпілля було вже більш досвідчене”, – розповідав він згодом.

РЕКЛАМА:Play Video

Чоловіка заарештували лише у 1954 році, а наступні 2,5 року він очікував на завершення слідства у в’язниці в Станіславі (колишня назва Івано-Франківська).

“Якось під час допиту слідчий схопив Федора за чуприну, обурений оунівець щосили штовхнув його в груди, і капітан Нікітін повалився на стільці. Нараз з криком “Ти што дєлаєш?!” примчали інші комуністи, а хлопець їм спокійно відповів, що слідчий сам впав.

Федір Наритник пригадує, як конвоїри навіть літом ходили у валянках – настільки було холодно і сиро у підвальній в’язниці. Наглядали цілодобово, власне, це і гнітило найбільше. Були ще “підсадні”, яких молодий оунівець швидко розкусив, а також приймач-“прослушка” в ніші над дверима. Того приймача Федір залив окропом та повисмикував дротики”, – розповідала Зарецька.

Саме судове засідання тривало тиждень, а у справі було відразу декілька обвинувачених – дев’ять чоловіків і жінка. Федір був наймолодшим з них.

“Знаючи, що вся наша організація арештована, я не мав ні відчаю, ні розчарування. Лише запал боротися далі”, – пригадував чоловік.

Усі обвинувачені отримали один і той самий вирок – їх “засудили” до смертної кари. Наступні пів року Федір провів у камері смертників, але згодом страту замінили на 25 років таборів суворого режиму. Пізніше справу вчергове переглянули.

“Суд відправив Федора на “перековку” на благо радянського суспільства. Спитали, чи хоче обвинувачений сказати щось суду. Федір відповів українською: “Дякую. Я пішов!” То були часи відлиги…

Федір Наритник повернувся на рідні терени, та у Бурштині чоловіка не приписували, тому він поїхав у Калуш. Важко працював, вантажив ліс на вагони, вчився на шофера. Згодом влаштувався на цукровий завод у Бовшеві, там дізнався, що не менше десятка людей стежать за колишнім політв’язнем”, – писала Зарецька.

Попри пережите і проблеми зі здоров’ям Федір Степанович до останнього зберігав почуття гумору, оптимізм і незламний дух. У 2016 році чоловік казав: “Якби був молодшим на років тридцять, пішов би на передову”.

На початку 2026 року Сил спеціальних операції відзначили Федора Наритника почесним нагрудним знаком за успішне виконання важливих завдань щодо організації, ведення й підтримання руху опору ветеранів ОУН-УПА.

“Федір Степанович був живим свідком боротьби, завдяки якій українська незалежність залишалася метою навіть у найтемніші часи. Поруч із нами жила людина, яка знала ціну свободи задовго до того, як над нашим містом замайорів синьо-жовтий прапор незалежної держави.

Його присутність давала можливість почути правду від того, хто сам ішов підпільними стежками, пам’ятав імена побратимів і зберігав пам’ять про тих, кому не судилося повернутися”, – написали в міській раді.

УП ЖИТТЯ

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!