Від покоління до покоління: як на Тальнівщині зберігають любов до танцю

У селі Зеленьків Тальнівської громади вже понад чотири десятиліття діє танцювальний колектив «Дивоцвіт». За цей час у ньому змінилося не одне покоління танцівників, але незмінною залишилася любов до сцени й бажання знайомити глядачів з українською народною хореографією. Нещодавно колектив поповнив свою творчу історію ще одним досягненням – виборов перше місце на обласному фестивалі-конкурсі «Шлях до мрії» у Тальному.

Історія «Дивоцвіту» розпочалася у 1984 році. Заснувала колектив Ганна Караульна, яка багато років була його керівницею. Нині цю справу продовжує керівник закладу культури клубного типу Зеленьківського сільського будинку культури Віта Гладунець. Жінка сама колись приходила на танці ще школяркою, а згодом повернулася до улюбленого захоплення вже дорослою. Керувати колективом вона почала нещодавно, перейнявши естафету від своєї наставниці.

Сьогодні у складі «Дивоцвіту» дев’ятеро учасників. Більшість – жителі Зеленькова, є серед них і представник сусіднього Майданецького. Колектив став переважно дорослим, адже колишні юні танцівники виросли, хтось виїхав із села. Та це не завадило зберегти спільне захоплення. Навпаки, тепер репетиції для багатьох стали можливістю ненадовго відкласти робочі та домашні клопоти й присвятити час собі.

– Просто приходиш у будинок культури, танцюєш і відпочиваєш душею. У нас немає обмежень за віком – від малого до великого. Ми всім раді, – розповідає Віта Василівна.

Графік занять учасники узгоджують між собою, адже в кожного робота, навчання та сімейні обов’язки. Зазвичай збираються тричі на тиждень, а коли готуються до важливого виступу, можуть репетирувати й щодня. Так, до нещодавнього фестивалю «Шлях до мрії» новий танець розучували близько двох тижнів, приділяючи репетиціям по три-чотири години на день.

Танцювальна справа, що об’єднує родини

У «Дивоцвіті» танцюють не лише однодумці, а й цілі родини. Пані Віта приходить на репетиції разом із доньками Олександрою та Ольгою. Дівчата займаються вже кілька років: молодша долучилася до колективу ще у четвертому класі. Так материнське захоплення поступово стало і спільною сімейною справою.

Особливе місце серед учасників посідає Ігор Зелінський із Майданецького. Він – єдиний чоловік у нинішньому складі. До цього танцями ніколи не займався, але погодився спробувати себе в новій ролі. І, як виявилося, не дарма.

Український танець – основа репертуару

Найбільше учасникам до душі українська народна хореографія. Саме вона становить основу репертуару колективу. Танцюють під інструментальну музику, створюють попурі на теми українських мелодій, готують і вокально-хореографічні номери, у яких поєднуються пісня та танець.

Ідеї для нових постановок знаходять по-різному. Іноді надихаються виступами інших колективів, а часом достатньо почути красиву мелодію, щоб уявити, які рухи могли б передати її настрій. Учасники переглядають майстер-класи, пробують нові елементи, експериментують із послідовністю рухів. А якщо потрібна порада, звертаються до Ганни Караульної, яка й після завершення керівництва не відмовляє колишнім вихованцям у допомозі.

Сценічні костюми для виступів учасники колективу також готують самотужки. Оксана Удачна шиє та переробляє вбрання, а інші танцівники долучаються до обговорення й пропонують свої ідеї. Так поступово оновлюють костюми, щоб кожен виступ мав належний вигляд.

Український танець веде до перемог

За роки діяльності «Дивоцвіт» неодноразово представляв Зеленьків на культурних заходах за межами села. Танцівники брали участь в обласному фестивалі побутового танцю та семінарі народного танцю в Черкасах, виступали на регіональному фестивалі імені Василя Авраменка у Звенигородці. Також колектив часто запрошують до інших населених пунктів громади, де його учасники долучаються до святкових концертів і вітають місцевих жителів зі святами

А 31 жовтня цього року колектив виступив на обласному хореографічному фестивалі-конкурсі «Шлях до мрії», який відбувся у Тальному. У номінації «Народна хореографія» зеленьківські танцівники здобули перше місце. Якщо торік учасники представили дуетний номер, то цього разу колектив підготував виступ у складі трьох танцівників. Перемогу їм принесла постановка «А до мене Яків приходив».

Перед виходом на сцену учасники, звісно, хвилюються. Мають і невеличку традицію – перехреститися, попросити Божої допомоги й підтримати одне одного добрим словом. Але щойно починається музика, хвилювання відступає.

Місце, де завжди раді новим танцівникам

Попри насичене повсякденне життя, учасники «Дивоцвіту» знаходять час для улюбленої справи. І хочуть, щоб колектив надалі зростав. Тому запрошують долучатися всіх охочих – незалежно від віку, досвіду чи попередньої танцювальної підготовки. Адже, як переконані в колективі, головне – бажання танцювати. Не обов’язково мати хореографічну освіту чи знати складні рухи: цьому можна навчитися під час репетицій.

Понад 40 років «Дивоцвіт» залишається частиною культурного життя Зеленькова. Змінюються учасники, народжуються нові постановки, з’являються інші творчі плани, але сенс залишається тим самим – зберігати й популяризувати український танець.

Тая КАЯФЮК

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!