Від перших танцювальних кроків до тренерства: як тальнівчанка навчає найменших

Альону Шмідт, родом із села Здобуток на Тальнівщині, найменші вихованці лагідно називають Оленкою. Танці були в житті дівчини зі школи. Згодом це переросло у бажання навчати інших. Нині вона працює з дітьми віком від двох з половиною років, готує їх до виступів і змагань та знаходить підхід до кожного маленького танцівника. А найцінніша винагорода за її працю – щирі дитячі обійми й радість від перших успіхів.

Дівчині 21 рік. Нині вона навчається на четвертому курсі Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка за спеціальністю «Хореографія». Однак її захоплення танцями почалося задовго до цього. Перші кроки в танцювальному світі дівчина зробила в сільському будинку культури, де діти співали, танцювали й виступали. Пізніше, навчаючись у школі, Альона побачила виступи учасниць танцювального колективу «Лавіта» й захотіла приєднатися до них.

– Я дуже хочу! – пригадує вона свої слова до батьків.

Так у четвертому класі розпочався її тривалий танцювальний шлях. Перші виступи та конкурси стали для неї досвідом, який запам’ятався на роки. 

– На перші змагання до Черкас я поїхала ще четвертокласницею – без мами й тата, трішки хвилювалася, але це було класно, – згадує Альона. Там вона посіла друге місце.

Після дев’ятого класу дівчина вступила до коледжу на спеціальність, пов’язану з обліком і оподаткуванням. Проте згодом зрозуміла, що ця професія не для неї. Згодом Альона обрала хореографію як професійний напрям. У танцях вона бачить можливість не лише розвиватися самій, а й передавати знання іншим.

– Я з’явилася в потрібному місці, у потрібний час, – розповідає тренерка.

До студії сучасного танцю G-FAM (Кропивницький) Альона прийшла у 2023 році, коли навчалася на першому курсі університету, спочатку танцювала для себе. Студію заснувала Ксенія Грищенко, яка згодом і запропонувала дівчині викладати. У листопаді 2024 року Альона почала працювати тренеркою з фітнесу та стретчингу. Для студентки це була можливість здобувати практичний досвід ще під час навчання. Каже, що молодій студії був потрібен тренер, а їй можливість працювати за фахом і розвиватися.

Наприкінці 2024 року їй запропонували відкрити ще одну групу. Цього разу дівчина обрала роботу з найменшими дітьми. Нині Альона працює переважно з малюками, які опановують хіп-хоп. На заняття приходять діти віком від двох з половиною років. Тренерка переконана: навіть у такому ранньому віці можна починати знайомство з танцями, якщо враховувати можливості та потреби малюків.

Навчання починається з простих рухів. Поступово діти вчаться повторювати комбінації, відчувати музику, слухати ритм і запам’ятовувати послідовність рухів. Також у них є місце для ігор і спілкування.

– Вони всі такі різні, всі такі добрі. Класно те, що маленькі діти відкриті, щирі й не соромляться бути собою, – розповідає Альона.

Любов до дітей, за її словами, була в неї завжди. Тому рішення працювати саме з малюками стало цілком природним. Тренерка також вважає, що в роботі з дітьми росте й вона як професіонал. Щодня вона здобуває новий досвід, вчиться краще розуміти малечу й знаходити способи зацікавити її танцями.

Робота з найменшими вихованцями також має і свої труднощі. Малюки ще не можуть довго працювати самостійно.

– Найскладніше в роботі з дітьми – це втримувати цілу годину їхню увагу, – каже Альона. – Діти приходять на заняття після садочка, де проводять багато часу серед людей, а постійні повітряні тривоги додатково ускладнюють їхній день. Тож вони часто бувають втомлені.

У таких ситуаціях тренерка не наполягає на негайному виконанні всіх вправ. Якщо дитина хоче до мами або не має сил танцювати, вона пропонує їй трохи посидіти й подивитися на інших, а за бажання – приєднатися до групи пізніше.

Попри труднощі, найприємніша частина роботи для Альони – спілкування з вихованцями, які охоче розповідають їй про все на світі. А ще біжать обійматися перед заняттям і після нього.

– Найприємніше, що вони просто до мене тягнуться, – говорить вона.

Особливо цінними для тренерки є дитячі малюнки й листівки. Вихованці роблять іх власноруч і приносять на тренування. Альона зберігає ці подарунки, адже для неї – це знак дитячої довіри.

Першу групу маленьких танцівників Альона почала набирати наприкінці 2024 року, а вже в травні діти вийшли на свій перший виступ. Цей день тренерка пам’ятає особливо добре. Вихованців було небагато, а досвіду виступів у них майже не було. Щоб дітям було спокійніше, тренерка сама танцювала поруч із ними. Каже, що хвилювалася, мабуть, навіть більше за своїх вихованців.

Протягом танцювального сезону, який триває приблизно з вересня до травня, студія бере участь у змаганнях близько п’яти разів. Участь у них попередньо узгоджують із батьками, зважаючи, зокрема, на фінансові можливості родин. Для Альони ж важливо, щоб вихованці сприймали змагання не як перевірку власної цінності, а як можливість отримати новий досвід і радість від танцю.

– Я їм кажу, що неважливо, яке місце ви отримаєте. Важливо, щоб ви отримали задоволення від того, що танцюєте, – пояснює тренерка.

Помилки можна обговорити й виправити під час наступних тренувань. Але головне не відбити в дитини бажання танцювати. Альона зізнається, що поки не має чіткого плану на далеке майбутнє. Через війну складно відчувати впевненість навіть у завтрашньому дні. Водночас вона хоче продовжувати розвиватися у своїй професії, здобувати досвід і ставати кращою тренеркою. Та професійне зростання для неї – не лише про складніші постановки чи успішні виступи. Важливо й те, якою людиною вона залишиться в пам’яті своїх вихованців.

– Я б хотіла, щоб вони мене згадували такою, як я є зараз: усміхненою, щирою до них. Щоб саме в доброму контексті вони мене згадували, – говорить Альона.

Тая КАЯФЮК

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!