У Тальнівському центрі культурних послуг вшанували 975-річчя Києво-Печерської лаври

Цьогоріч Україна вшановує дві знакові дати – 975-річчя від часу заснування Києво-Печерської лаври та 100-річчя створення Національного заповідника. У конференц-залі Тальнівського центру культурних послуг провели тематичну зустріч «Києво-Печерська лавра – духовна святиня України». До розмови долучилися працівники культури, бібліотекарі, краєзнавці та жителі громади. Літопис Лаври бере початок у 1051 році, якраз тоді преподобний Антоній оселився в печерах на дніпровських схилах. Згодом ігумен Феодосій розширив обитель, і скромний печерний монастир виріс у потужний духовний осередок.

Століттями монастир був головним інтелектуальним і культурним центром Русі-України: тут розвивалися освіта, літописання, іконопис та медицина. У тиші печерських келій Нестор Літописець укладав славнозвісну «Повість минулих літ», зберігаючи для нащадків витоки нашої державності. А на початку XVII століття архімандрит Єлисей Плетенецький заснував тут друкарню, з якої вийшли десятки цінних стародруків та підручників. Сьогодні архітектурний ансамбль Києво-Печерської лаври входить до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тобто визнаний скарбом усього людства.

Під час зустрічі в Тальному учасники дізналися більше про непросту долю обителі: розквіт у часи середньовічної держави, пережиті руйнування, радянські утиски й сучасне відродження. Окремо зупинилися на тому, як національні святині стають опорою для українців у часи важких випробувань. Своїми думками під час зустрічі поділилася провідна методистка Тальнівської центральної бібліотеки Ніна Діякевич: «Києво-Печерська лавра – величний ансамбль і місце, де століттями жили й гартувалися наша духовність, писемність і державницька традиція. Молодь має відчувати цю нитку між минулим і теперішнім, адже без знання власної спадщини неможливо збудувати міцне майбутнє».

Не оминули увагою й роль печерських ченців у творенні української книжної культури. Упродовж віків монастирські бібліотеки й скрипторії, де вручну переписували й оздоблювали книги, зберігали інтелектуальне надбання нашого народу. «Для нас, бібліотекарів, Лавра – джерело українського друкованого слова, – додала Ніна Діякевич. – Літописи й стародруки, створені в її стінах, підтримували національну свідомість у найважчі часи. Сьогодні наше завдання – прищепити цю любов до рідної історії та книги сучасним читачам, особливо молоді, за якою майбутнє України».

На завершення зустрічі організатори нагадали: повернення до власних витоків нині важливе як ніколи. Культурну спадщину треба поважати, щодня захищати й відкривати для людей, бо в ній тримаються сила і стійкість українців.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!