«Слово має силу»: як на Тальнівщині плекають рідну мову

Материнське слово тримає та єднає шкільну родину, хоч би якими тривожними були дні довкола. Нещодавно у Веселокутській гімназії пройшов перший етап двох великих мовних випробувань, добре знаних в усьому світі, – конкурсів імені Петра Яцика й Тараса Шевченка. Учні змагалися не лише в бездоганному знанні правил і тонкощів правопису. Для юних філологів ці зустрічі стали нагодою розкрити власну уяву, відчути смак влучного вислову й доторкнутися до глибокого духовного коріння свого народу.

Живе слово проти цифрового шуму

Підготовка до мовних випробувань щороку підкидає вчителям чимало клопоту, однак нинішня осінь приємно здивувала. Учителька української мови й літератури Ольга Григорівна Мельниченко розповідає, що найбільше її тішить інтерес самих учнів. «Мене приємно вразили їхня  активність і бажання спробувати себе в цих конкурсах, – ділиться вона. – Добре бачити, що навіть у добу стрімких технологій наші вихованці відчувають вагу рідного слова, прагнуть знати його глибше й відкривати для себе багатство нашої мови».

Про такий настрій свідчать і спільні справи гімназії. Цього року набагато більше учнів зголосилися писати Радіодиктант національної єдності, а за парти поруч зі старшокласниками сміливо сіли й п’ятикласники.

Головний доказ – саме життя

Зацікавити сучасного гімназиста складними мовними завданнями буває непросто, однак педагогам не доводиться нікого вмовляти, бо самі будні розставляють правильні акценти. Для нинішніх школярів українська давно переросла межі звичайного уроку й увійшла в основу нашої спільної пам’яті. «Я переконана, що найкращий аргумент підказує саме життя, – розмірковує філологиня. – Наша мова сьогодні стала ознакою гідності, внутрішньої стійкості та єдності. Такі конкурси дають школярам нагоду перевірити власні сили, повірити у свої здібності й відчути, як це добре – упевнено володіти українською».

Перед стартом у класі завжди стоїть напружена тиша, коли чути лише шелест паперу. «Запам’яталися зацікавлені обличчя дітей та їхній здоровий азарт, – згадує Ольга Мельниченко. – Найпаче тішить, коли хтось не ховається за страхом зробити помилку, а спокійно бере ручку й береться до діла. З отаких маленьких кроків усе й починається».

Крок за кроком до нового рівня

Наважитися на таке випробування й перевірити себе в чесній боротьбі уже вартує поваги. Учителі відзначають учнівську старанність, адже впевнена грамотність народжується із щоденної праці. Водночас шкільний тур визначив імена фіналістів, які тепер захищатимуть честь гімназії на наступному етапі.

Найкращі результати показали Катерина Сафонова із шостого класу, семикласниця Марія Марченко й Маргарита Гук із восьмого. Вони  готуються до подальших змагань. Третє місце здобула восьмикласниця Богдана Опалько.

Ольга Мельниченко переконана, що справжні плоди таких уроків вимірюються значно глибшими речами, ніж бали в класних журналах. «Наше завдання виходить далеко за межі вміння безпомилково розставляти розділові знаки чи влучно будувати фрази, – підсумовує вона. – Ми ростимо людей, які поважають рідне слово, знають власне коріння й добре відчувають, що якраз у рідній мові криються опора, пам’ять і завтрашній день».

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!