Вісті Черкащини У сяйві небесної слави: свято Вознесіння у храмі святих апостолів Петра і Павла на Тальнівщині
«Лише двоє людей до пришестя Христа були взяті від землі з плоттю – Єнох та Ілля, і сталося це не їхньою силою, а волею Божою. Та лише Христос вознісся Сам Своєю божественною силою, проклавши для нас на небо легкопроходячу стезю, що відкриває шлях до вічності».
– За мотивами Святого Письма.
Таїна Вознесіння Господнього
Вознесіння Господнє – одна з найважливіших подій християнства та одне з найбільших таїнств спасіння. На сороковий день після Свого Воскресіння Ісус Христос вознісся на небо перед Своїми учнями, благословивши їх.
Ця подія описується у Євангеліях від Марка та Луки, а також у книзі Діянь святих апостолів. Уже в найдавніших віросповідальних формулах І–ІІ століть Вознесіння згадувалося як одна з основних подій земного життя Христа.
Саме тому й сьогодні під час кожного богослужіння віряни промовляють слова Символу віри:
«І возшедшого на небеса, і сидящого праворуч Отця».
Сакральний сенс сорокового дня
Число сорок у Святому Письмі має особливе духовне значення. Через сорок днів після народження Христа Його принесли до Єрусалимського храму. Після Хрещення у Йордані Господь сорок днів перебував у пустелі в пості та молитві перед виходом на проповідь.
Так само і після Свого Воскресіння Христос ще сорок днів перебував серед учнів, утверджуючи істину Свого тілесного Воскресіння та навчаючи апостолів.
Святі отці також нагадували, що саме сорок років Господь вів вибраний народ через пустелю після виходу з Єгипту, навчаючи людей терпінню, покаянню та вірі.
У світлі Божої присутності
Вознесіння Господнє недаремно називають святом радості. Здавалося б, учні розлучаються зі своїм Учителем, але насправді Христос не залишив світ.
Після Вознесіння Господь уже не перебуває лише в одному місці – не тільки в Єрусалимі, Назареті чи Вифлеємі. Вознісшись до Бога Отця, Христос став присутнім повсюди.
Саме тому кожна людина має можливість постійного молитовного звернення до Господа, знаючи, що буде почутою. Особливо відчувається ця присутність у Таїнстві Євхаристії, під час кожної Божественної Літургії, коли віряни духовно єднаються з Христом.
По правиці Отця: образ божественної повноти
Говорячи про те, що Христос «сів праворуч Бога Отця», Церква не має на увазі просторове значення. Бог є необмеженим, тому в божественній реальності немає людського поняття правої чи лівої сторони.
Августин Аврелій пояснював, що ці слова означають не місце, а славу, велич і вічне блаженство.
Миколай Японський говорив, що перебування «праворуч Отця» є образом духовної радості та єднання з Богом, до якого покликана кожна людина.
Богородиця перед величчю небесної слави
Під час Вознесіння поруч з апостолами перебувала й Богородиця. Церковні піснеспіви називають її свідком цієї величної події.
Як Мати, під час страждань Свого Сина вона співпереживала Йому більше за всіх. І саме їй судилося побачити славу Його Вознесіння, споглядаючи, як Христос возноситься на небо.
Царство миру Христового
Протягом усього Свого земного життя Христос не прагнув політичної сили чи земного панування. Від спокуси диявола в пустелі до розмови з Понтієм Пілатом Господь показував, що Його Царство – не від світу цього.
Навіть учні спершу сприймали Месію як визволителя від земного поневолення, однак Христос навчав не боротьби за владу, а любові, милосердя, єдності та духовної сили.
Сьогодні, коли Україна переживає важкі випробування війною, ці слова звучать особливо глибоко. У свято Вознесіння Господнього важливо пам’ятати, що справжня сила народу народжується не з прагнення панувати, а зі здатності залишатися єдиними, підтримувати одне одного та зберігати людяність.
Від Вознесіння до вічності
Апостол Павло писав, що Христос увійшов у небесне святилище як переможець гріха, смерті й аду.
Саме тому Вознесіння Господнє є не лише подією слави Христа, а й надією для всіх людей. Возносячись на небо, Господь залишає людству Своє благословення та відкриває дорогу до Бога Отця.
Як люблячий Отець, Христос залишив людям проторений Ним шлях до вічності – шлях віри, любові та духовного єднання з Богом.
У молитві та єдності: Вознесіння у Петропавлівському храмі ПЦУ
На честь Вознесіння Господнього у храмі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ, зведеному коштом мецената Володимира Мовчана у місті Тальне, пролунав урочистий акафіст, який об’єднав вірян у спільній молитві. Цьогоріч свято припало й на поминальні дні, тому цього дня у храмі особливо щиро молилися за всіх спочилих.
Окремо підносилися молитви за українських захисників і захисниць, за військових, які вважаються безвісти зниклими, за поранених, хворих та всіх, хто сьогодні боронить Україну. Віряни просили у Господа для них сили, духовної підтримки, захисту та якнайшвидшого повернення додому.
Під час богослужіння настоятель храму, благочинний Тальнівської громади протоієрей Андрій Гаргат звернувся до присутніх із проповіддю, у якій нагадав про духовний зміст свята Вознесіння Господнього та надію, яку воно дарує кожній людині.
– «Сьогодні ми знову згадуємо велике свято Воскресіння Христового та Вознесіння Господнього. Це велике чудо, яке явив людям Господь, але водночас і велика надія для кожного з нас. Адже після земного життя людська душа також покликана до вічності й небесного Царства.
Христос узяв на Себе людський гріх, переміг смерть, вознісся на небо та відкрив для людини двері Царства Небесного. Саме тому наш великий обов’язок тут, на землі, – жити за вченням Ісуса Христа, трудитися над собою, чинити добро, молитися та зберігати у своєму серці любов до Бога і ближнього.
Ми часто занурюємося у щоденні турботи, працю, клопоти, але не повинні забувати знаходити час для Господа, Який створив нас і дарував нам усе, що ми маємо. Адже рано чи пізно кожен повернеться до Бога і постане перед Ним із тим духовним скарбом, який зібрав у своєму житті.
Господь навчає: хто творив добро – успадкує вічне життя, а хто сіяв зло – нестиме відповідальність за свої вчинки. Особливо глибоко ці слова звучать сьогодні, коли Україна переживає важкі часи боротьби добра і зла, істини й брехні.
Наш народ не прагнув війни, ми хотіли жити у мирі, любові та свободі на своїй землі. Саме тому сьогодні особлива молитва лунає за Україну, за наших воїнів, за всіх, хто захищає державу, хто страждає, хто чекає повернення своїх рідних. Ми молимося, щоб Господь укріпив український народ, дарував мир, духовну силу та Свою благодать кожній людині».
Наприкінці богослужіння священнослужитель благословив усіх присутніх та побажав миру, єдності й Божої опіки для українського народу.
У ці непрості часи український народ продовжує жити з вірою у серці, єдністю та молитвою за мир і майбутнє своєї держави. І саме з Божою допомогою, незламністю духу та силою правди Україна впевнено долає всі труднощі, які постають на шляху до її перемоги.
Вознесіння Господнє нагадує кожному: навіть після найтемнішої ночі неодмінно настає світло. І поки в людських серцях живуть віра, молитва та любов до ближнього – шлях до Божої благодаті залишається відкритим для кожного.
Дарина КРИГА
