Села на Тальнівщині тримаються на плечах сільських голів

Утримання соціальної сфери, роботи з благоустрою сільських населених пунктів, виживання на невеликий, у переважній більшості випадків, сільський бюджет з купою проблем, що виникають на селі – це далеко не увесь перелік того, з чим щодня мають справу сільські голови на Тальнівщині. Поспілкувавшись з ними, стає зрозуміло, що без тісної співпраці з сільгосптоваровиробниками, які орендують землі чи займаються фермерством у тому чи іншому селі, втриматися на хиткому бюджетному поплавку досить складно. А тут ще й карантин зі своїми нюансами, що полоскотали нерви та ще раз нагадали сільським головам про те, що мати хист до виживання – чи не головне на цій державній посаді.
– 1 липня виповнилося рівно 33 роки, як я працюю сільським головою, – каже Юрій Книш з Кобринового. – В усі часи було складно, проблемно. Чи був великий бюджет, чи маленький, все одно треба було ходити і просити: як не до жителів іти, то до підприємців. У зв’язку з коронавірусом, підприємців звільнили (є постанова уряду) від сплати податків, то вони не платили. Ми змушені були відключити вуличне освітлення, зараз включили, ремонтуємо.


150 тисяч гривень втратив за березень і бюджет Павлівки Першої. Наталія Слободяник каже, що економили, брали відпустки за власний рахунок.
За скороченим графіком працювали у Лащовій. – Сільська бібліотека, клуб зараз працюють у штатному режимі, – каже Таміла Дворнікова, сільський голова. – Коли звертаюсь, підприємці допомагають. Сільська рада сама б із усім не справилася.
Підгорнути сміттєзвалище, пообкошувати бур’яни, повирубувати молоді пагони, посапати клумби, розчистити старі кладовища та підтримувати їх у належному стані, давати раду старим водогонам, проводити ремонти у закладах освіти та культури, ремонтувати освітлення – все це сьогодні сільські голови виконують, покладаючись на сили власні, працівників сільради та підприємців.


– Власними силами ми зробили ремонт ритуального будиночку на сільському цвинтарі, вже двічі організовували суботники, – ділиться Василь Мельник, сільський голова с. Глибочок. – Побудували 15-20 метрів огорожі, висадили там зелені насадження. За кошти, правда, придбали ритуальні ноші (18 тисяч гривень). Людину в останню дорогу провести треба гідно. Голубі ялиночки і туї (всього 55 дерев) висадили і на кладовищі, і в центрі села, біля церкви, посадили 40 кущів троянд біля пам’ятного знаку Матері-Вітчизні. Товаровиробники нам допомагають. Зокрема Валерій Коваль, Михайло Мороз, Микола Хавронюк, Олексій Пасєка, Юрій Матвіїшин, ТОВ «Корсунське», ТОВ «Урочище Журавське». В цьому році ми побудували 50 метрів нової водогінної мережі. А це великий шматок роботи. І вони надали безкорисну допомогу, уявляєте? З їхньою допомогою поміняли 2 глибинних насоси. І в іншому допомагають: Юра Матвіїшин косить обочини від Здобутка і аж до тракторної бригади нашого села. Своїми силами метемо центральну дорогу двічі на тиждень. Недавно дівчата знову її мели. В нас завжди чистенько.


Окрім всього названого, у Глибочку і власними силами, і за кошти бюджету відремонтували сцену у сільському Будинку культури, зашили оркестрову яму. Сільську бібліотеку перемістили на 1-й поверх клубу. Тепер вона у всіх на виду, вхід – не з тильної сторони приміщення, як це було раніше.
Замінили стару електропроводку і в Будинку культури с. Веселий Кут. Сільський голова Павло Козаченко каже, що, аби вирішувати, зокрема, це і подібні питання, залучають підприємців, адже бюджету катастрофічно не вистачає. «Товаровиробники виділили кошти на ремонт доріг, – каже Козаченко. – Недавно їх порозмивало стихійне лихо. Хоч це не дорога комунальної власності, але ж вона проходить через село. Один дав дизпаливо, інший – трактора, сільська рада – робочу силу. Так і позасипали. І це тільки із нещодавнього».
Отак, спільними зусиллями, у Веселому Куті облагородили криниці: обклали їх плиткою, забетонували навколо них, перекрили та обгородили. Для сільського голови закачати рукава та косити – справа звична, адже брак коштів у сільському бюджеті аж ніяк не впливає на швидкість росту бур’янів.

Так само Павло Олександрович займався особисто і вуличним освітленням, реконструкцію якого проводив, фактично, сам: «З придбанням лічильників допомогли товаровиробники, купили автоматику. А ходив і робив я його», – каже голова.
Як бачимо, села на Тальнівщині тримаються на плечах сільських голів, їхньому ентузіазмі та вмінні знайти спільну мову з підприємцями. Правду каже Наталія Слободяник: «Стараємося виживати, як можемо. Не здаємося. Люди переживають, а що ж буде з селом після приєднання до ОТГ».

Ольга ОСІЯНЕНКО

10.07.2020 11:20
Переглядів: 1704
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.