Сорок п’ять років потому: чому випускники із села на Тальнівщині назвали себе «незламними»

Час летить, змінюючи адреси в паспортах, додаючи сивини,  й усе далі відсуває роки юності. Проте є речі, над якими він не владний, і шкільна дружба – саме з таких. Ця розповідь про колишніх учнів, як через сорок п’ять років після фінального шкільного вальсу знову знайшли дорогу до рідного порога. Про те, як тримає зв’язок це особливе покоління випускників, ми поспілкувалися з очевидицею та співавторкою зустрічі, місцевою бібліотекаркою Оленою Колесник.

Замість переклички – відеозв’язок

Вони готувалися до цієї дати заздалегідь. Створили спільну групу в месенджері й одразу, без вагань, назвали свій навколошкільний колектив «Незламними». Чому? Тому що всупереч усім обставинам сьогодення, тривогам і чималим відстаням вони вирішили: зустріч має відбутися.

Зібратися планували удвадцятьох, але приїхати змогли сімнадцятеро. Однокласники, які через життєві обставини чи далеку дорогу не змогли бути присутнім особисто, тримали зв’язок за допомогою сучасних технологій. Наприклад, одесит Василь Кравченко, який зараз працює у сфері комунікацій, увесь час залишався на відеозв’язку. Географія зустрічі вражала: Черкаси, Кропивницький, Тальне, сусідні Добрянка, Лоташеве, Корсунка… А з однієї лише кривоколінської вулиці прийшло п’ятеро однокласників.

Колишні учні зібралися за традицією біля воріт Кривоколінської школи. Оскільки це була субота, у коридорах панувала тиша. Нинішні школярі-екскурсоводи саме були зайняті на змаганнях «Джура», тому роль провідника затишними куточками спогадів узяла на себе Олена Колесник.

«Ми зайшли до школи, зазирнули у свій колишній клас – кабінет хімії на першому поверсі. Там усе щойно пофарбовано, оновлено, тому не хотілося топтати, – розповідає вона. – Піднялися на другий поверх, пройшлися галереєю. Наша козацька портретна галерея однокласникам дуже сподобалася, усі щиро розглядалися навколо».

У шкільному музеї розпочався своєрідний іспит на знання старовини. Пані Олена з усмішкою запитувала друзів дитинства, чи пам’ятають вони призначення давніх речей: «Чи знаєте ви, що таке мотовило, або яку “роботу виконувала” оця качалка?» Експонати розглядали довго, згадуючи побут батьків та дідусів. Згодом пройшлися крилом, де навчаються учні початкових класів, спустилися до садочка, а потім завітали до бібліотеки, де й відбувся той самий, найголовніший урок.

Урок пам’яті й живі легенди

Це був урок тиші та вдячності. Хвилиною мовчання випускники вшанували полеглих захисників України. Уклонилися світлій пам’яті своєї класної керівниці Галини Петрівни Шкільної.

Окремий біль і гордість цього класу – захисник України Олександр Захарченко, який віддав життя за мирне небо. Біля його могили тривалий час стояли мовчки, віддаючи шану подвигу героя.

Згадували й тих педагогів, які нині перебувають на заслуженому відпочинку, зокрема Івана Петровича Мельника та його дружину Любов Петрівну. Турбувати літніх людей і везти їх на святкування однокласники не наважилися, поберегли їхнє здоров’я, але на зустрічі уважно розглядали  світлини, зроблені на червневому випускному вечорі.

Хто ким став: від директора гімназії до пересувної стоматології

Сорок п’ять років – солідний життєвий шлях. Коли однокласники продовжили спілкування в затишному місцевому закладі з поетичною назвою «Кривоколіночка», кожен ділився своєю історією. А розказати було про що.

Багато хто з випускників уже перебуває на заслуженому відпочинку, але залишається сповненим оптимізму. Серед них – Тетяна Сирочинська (Сиваченко) з Тального, яка багато років віддала бухгалтерській справі, та Світлана Кириленко (Лисенко), яка після закінчення Богуславського педучилища до самої пенсії працювала у сфері дошкільного виховання, а зараз доглядає маму в Лоташевому. На заслуженій пенсії також Валерій Калінічук, Олександр Миколенко й Тетяна Цісаренко.

Інші ж однокласники продовжують активно працювати в найрізноманітніших сферах.

Сергій Колодній обрав фах стоматолога й створив приватну клініку в Кропивницькому. Крім медичної практики, він є активним волонтером-капеланом, регулярно виїжджає на передову з пересувним стоматологічним кабінетом, де поєднує безкоштовну стоматологічну допомогу військовим із духовною та психологічною підтримкою.

Василь Круть присвятив життя педагогіці й сьогодні очолює гімназію в місті Ватутіне. Ігор Рушай забезпечує  затишок і світло в будинках земляків, працюючи водієм у Тальнівському РЕМі. Олег Дармограй мешкає в Умані й займається підприємництвом. Його добре знають і в Тальному, де він реалізує якісні чаї та каву.

Євгенія Бедрієнко та Світлана Калініченко пов’язали життя з фінансами й працюють бухгалтерками (Євгенія – у відділенні Ощадбанку в Багачевому).

Олена Штебнер (Поліщук) тривалий час працювала лаборанткою в амбулаторії, присвятивши себе медицині. Олександр Сліпенюк наразі  працює в «Синіх Водах»,  Андрій Гук –  у Черкасах.

Анатолій Лисенко, Микола Довбнюк та Сергій Бобинський працюють на підприємствах рідного краю. До слова, син Анатолія, Андрій Лисенко – відомий на Тальнівщині волонтер, тож прагнення допомагати іншим тут передається поколіннями.

Через роботу не змогли приїхати на зустріч Анатолій Лавренчук, який працює трактористом у місцевого підприємця, та Валентина Демидовська-Жирнікова, яка наразі перебуває на закордонних заробітках у Польщі.

План на наступну п’ятирічку

Вечір спогадів у «Кривоколіночці» минув непомітно. Були й щирі розмови, і теплі слова вдячності одне одному за збережену крізь роки душевність. Розходилися вже в сутінках, але з чіткою домовленістю на майбутнє.

«Ми вже накреслили план на наступну п’ятирічку, – підсумовує Олена Колесник. – Вирішили міцно триматися одне одного, берегти себе й своїх рідних. Дуже хочеться, щоб через п’ять років ми знову зібралися разом, адже це буде наша десята, ювілейна зустріч випускників».

Нехай ці плани обов’язково здійсняться, кожен день приносить цим незламним людям лише добрі новини, а життя буде наповнене світлими моментами, адже поки тривають такі зустрічі – живе й наша  історія.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Ігор Новицький: партнерство з CEJA відкриває нові можливості для молодих фермерів України

Читайте нас також в Telegram!