У Лисянці, вже втретє, відбувся футбольний турнір на кубок «Мирона» - Вісті Черкащини

У Лисянці, вже втретє, відбувся футбольний турнір на кубок «Мирона»

У Лисянці, вже втретє, відбувся Відкритий благодійний турнір з міні-футболу «Кубок Мирона», присвячений пам’яті Героя України Сергія Миронюка – командира третього взводу 3-ї окремої штурмової бригади. Турнір традиційно розпочали із вшанування  Героя, а також усіх загиблих у російсько-українській війні в рідному Лисянському ліцеї № 2. Потім відбулися змагання команд на території Лисянського ПАЛ.

«Футбол – це було улюблене заняття Сергія, тож вирішили влаштувати турнір пам’яті. Свого учня пам’ятаю як людину з великим почуттям справедливості. А спорт був невід’ємною частиною його життя. Тому й виникла ідея започаткувати такий турнір. Він грав у волейбол,  баскетбол, теніс. Але особливо йому був до душі футбол. Через те ми проводимо турнір з цього виду спорту. У футбол він грав і на районному, і на обласному, і на всеукраїнському рівні. Він був душею команди, навіть коли у нього були перелом руки, він все одно йшов грати. У цьому – наш Мирон, справжній боєць, і тому його всі люблять у Лисянці. Такі люди народжуються один на мільйон», – розповів організатор турніру, вчитель фізичного виховання Лисянського ліцею №2 Юрій Шевчук.

На турнір він  запросив шість команд: з Хижинець, Почапинець, Чаплинки, Лисянки, Бужанки і команду ветеранів Лисянки. Переможцями стали хижинські футболісти. І це має символічне значення, адже жителю цього села Олександру Бондаренку, теж любителю футболу, теж посмертно присвоїли звання Героя України. 

За грою команд спостерігала уся родина Сергія Миронюка, який загинув у 2023 році на Донеччині. Для своїх трьох дітей він назавжди залишиться гідним прикладом чоловіка, воїна, захисника, тому такі заходи не пропускають. « Я знала Сергія, як дуже сильну, вольову людину, яка завжди була за справедливість. У 2022 році він пішов до лав ЗСУ, воював у Третій штурмовій бригаді. І коли він вирішив іти на фронт всі були проти, і мама, і я, але він сказав: якщо не я, то хто? Потім він став командиром взводу, пройшов багато напрямків. Завжди за ним йшли люди і він завжди показував своїм прикладом, що потрібно йти тільки вперед, нічого не боячись», – поділилася його дружина Анна Миронюк.

І навіть після смерті він продовжує об’єднувати людей, за словами товариша загиблого Володимира Грабового: «На турнір ми щороку збираємось, бачимось, згадуємо, вшановуємо його пам’ять».

Усі зібрані на доброчинному заході кошти передали побратимам Сергія із взводу «Мирон». Тому учасникам турніру вручили не лише кубки, а й м’ячі підписані побратимами Сергія Миронюка.

Іван СМОЛІЙ

Читайте також: Ігор Новицький: партнерство з CEJA відкриває нові можливості для молодих фермерів України

Читайте нас також в Telegram!

13.07.2026 19:26
Переглядів: 111
Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.