Від перших емоцій до великого серця: як тальнівські першокласники вчилися дбати про ближнього

Нинішнім шестирічкам випало непросте дитинство. Замість безтурботних розваг – уроки під звуки сирен, замість спокою – тривожне очікування. У цьому напруженому світі їм як ніколи потрібна опора. Поки великий світ шукає глобальних рішень,  учні 1-А класу Тальнівського НВК №1 зі своїми наставницями Наталією Замулянець й Аллою Черепенко пройшли дивовижну дорогу: не лише завершили курс занять, а й виплекали у своїй класній кімнаті особливий лад, за що отримали почесну відзнаку – «Турботливий клас року».

Про те, як складну науку про людську душу й емоції вдалося оживити в дитячій грі, розповідає практична психологиня закладу Алла Черепенко.

Потужне крило підтримки й визнання

Тальнівська школа стала однією з перших в Україні, де впровадили цей задум. Програму створила громадська організація  «Академія Турботи» разом із Дар’єю Герасимчук, Радницею-Уповноваженою Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації. Задум підтримало Міністерство освіти й науки, а закордонні партнери – Уряд Німеччини та Товариство міжнародного співробітництва GIZ– допомогли втілити його в життя. Така опора дозволила закладу перейняти найкращий світовий досвід психологічної допомоги дітям.   

Заступниця директорки й класна мама першокласників Наталія Замулянець зауважує, що участь у такому задумі відкрила нові обрії. Учителі отримали унікальні методики, добірні навчальні матеріали й поради від найкращих фахівців з ментального здоров’я. Ця праця довела: школа готова йти в ногу з часом, що одразу відчули батьки. Вони  переконалися, що тут дбають не лише про оцінки в табелі, а й про спокій і душевний комфорт дитини. Почесний сертифікат став визнанням того, що шкільні стіни – безпечний прихисток, де дитину чують і розуміють.

Дев’ять кроків у світ почуттів із казковими друзями

Ця мандрівка тривала весь навчальний рік і складалася з дев’яти особливих зустрічей. Шестирічки сприймали складні речі дивовижно легко, тому що з ними говорили зрозумілою мовою гри й почуттів. Діти вели відверті розмови: чому інколи накочуються сльози, чому калатає серце під час тривог, як повернути душі спокій.   

Головними провідниками у цьому світі стали кумедні друзі Морквинка й Котик Стівен. Малеча миттєво закохалася в цих героїв, бачачи в них справжніх захисників, і довіряла їм найпотаємніші таємниці. Першокласники з нетерпінням виглядали кожне заняття, бігли до «Морквусиного кінозалу» й залюбки повторювали веселі руханки.

Із психологинею Аллою Черепенко малюки проживали кожну вправу як маленьку пригоду. Гра «Норм чи стрьом?» вчила малюків миттєво впізнавати свій настрій і розуміти, що з ними коїться. «Чарівне слово «НІ» – урок про те, як берегти власні межі й з повагою ставитися до чужих. Розвага «Аукціон помилок» звільняла від страху перед невдачами й показувала: помилятися – нормально, якраз так ми й ростемо.

Коли шкільні уроки приносять затишок у домівки

Усе, чому дітлахи вчилися за партами, швидко переступило поріг школи. Найкращим підтвердженням цього стали розповіді батьків: вони почали помічати, що діти вдома поводяться зовсім інакше. Замість звичних вередувань чи дитячих примх малеча вчилася спокійно ділитися тим, що на душі.

«Ми бачимо, як дитяча турбота змінює життя цілих родин. Малюки приносять додому чуйне ставлення одне до одного, а також починають тонко відчувати настрій рідних, і це найтепліший результат нашої праці», – ділиться спостереженнями Алла Сергіївна.

Один із татусів розповів історію, від якої на накочуються сльози. Коли він повернувся додому знесиленим після важкого робочого дня, синочок-першокласник підійшов, ніжно обійняв його за шию й зовсім по-дорослому запитав: «Татку, тобі зараз краще допомогти словом чи лишень побути поруч?». Такі миті доводять: зерна доброти впали в родючий ґрунт і стали частиною родинного життя.

Подяка перемагає страх

Через усі дев’ять зустрічей невидимою ниткою проходила розмова про вдячність нашим Захисникам і Захисницям. Учителі м’яко пояснювали малечі: кожна можливість навчатися, гратися й обіймати батьків – то дарунок наших воїнів. Оскільки захист рідної землі є найбільшим виявом любові, малюків навчали переплавляти свій щоденний острах у теплу підтримку. «Коли дітям страшно під час тривог, ми намагаємося спрямувати їхні думки до наших оборонців, наголошуючи: вони мріють, щоб ви посміхалися. І цей дитячий страх дивовижним чином переростає в бажання діяти: малювати, писати, допомагати», – розповідає пані Алла.  

Першокласники старанно виводили свої перші, ще зовсім несміливі літери на листівках, малювали сонце й передавали ці скарби на фронт. Вони серцем відчули просте правило: коли не сваряться, дбають одне про одного в класі та стають міцнішими, тоді дарують радість туди, де зараз найважче.

Нові обрії другого класу

Очікувана відзнака не стала межею, де все закінчується. Для Тальнівської школи це лише початок великої мандрівки. Учителі прагнуть, щоб здобуті вміння не розгубилися, а щодня росли й міцніли вкупі з дітьми.

Уже восени, у другому класі, на школярів чекають нові відкриття. Вони вчитимуться розпізнавати свій настрій, глибоко відчувати й розуміти інших у складних ситуаціях. Попереду – уроки взаємодопомоги, перші спроби миритися без образ і сварок, а ще –  делікатна турбота про нових однокласників, які тільки-но прийдуть до школи.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!