Мобілізує та захищає: чому Тарас Шевченко є символом незламності України

9 березня 2023 року минає 209-а річниця з дня народження українського письменника, класика української літератури, художника Тараса Шевченка. А 10 березня 2022 – 162-і роковини його смерті. Сьогодні, під час війни, особливо відчувається дух батька Української нації. Журналісти «Нового Дзвону» згадують, чому Тарас Шевченко є символом українського народу, яку духовну основу він створив для боротьби проти поневолення російською імперією.

Шевченко, як символ української ідентичності, – погляд у минуле

У 1914 році, напередодні Першої світової війни, українці в Галичині гучно відзначали 100-річний ювілей Тараса Шевченка. Масові акції вважали як презентацію українського національного питання. У російській імперії святкування офіційно заборонили. Усіх, хто підтримував святкування, вважали зрадниками й прихильниками ворожої Австро-Угорщини.
Заборона відзначати ювілей стала початком утвердження культу Тараса Шевченка. За кілька місяців почалася Перша світова війна. Коли до Львова вступило російське військо, українські офіцери й солдати розкупили всі примірники «Кобзаря», які були в книгарнях. Український журналіст Микола Троцький писав:
«Українці, що були примушені проливати свою кров «не за Україну, а за її ката», шукали втіхи й поради в рідних рядках улюбленого національного поета. Твори Шевченка були для них символом єдности українських земель, які російські орди переходили вздовж і впоперек, нищучи огнем і залізом. І в багатьох з них зажевріла чи спалахнула полуміннєм свідомість значіння крівавих років війни для будучої долі України».
Також у колекції Національного музею Тараса Шевченка зберігається «Кобзар», який пройшов усю Другу світову війну.

Шевченко у російсько-українській війні

З початку повномасштабного вторгнення росії до України Шевченко набув ще більшої популярності серед українців.
У березні минулого року мережею ширилась загальнонаціональна акція «Шевченко закликає, Україна перемагає!», покликана підняти український дух та волю до спротиву, мобілізувати як українців, так і весь світ на боротьбу з ворогом. Сотні відомих людей, політиків, лідерів громадської думки, військових, усіх українців, читали шевченківське слово та надихалися ним. На плакатах Шевченка «переодягнули» із шапки й кожуха в сучасну військову форму. Нині його вважають захисником українського війська. У Києві відкрили виставку «Шевченко 4.5.0». На ній представили 20 плакатів Тараса Григоровича в нових алегоричних образах. Художниця Ірина Ільїнська на одному з них зобразила захист пам’ятника Шевченку в Харкові. У березні його обкладали мішками з піском, щоби вберегти від обстрілів.

Художниця зазначала, що це символ міста: «Зберегти Тараса – означає зберегти Харків».
Шевченкознавиця Оксана Данильченко зазначає, що «Шевченко був лідером, він мав колосальну внутрішню силу. І якщо промовами Черчилля захоплюється світ, то не менше світ захоплюється й поезією Шевченка. Це своєрідні політичні й духовні маніфести. Шевченко – наш неофіційний духовний лідер. І це назавжди. Його сила, погляди, волелюбний дух, нескореність, єдність, наче геном у крові всіх українців. Він заклав це, а ми передаємо з покоління в покоління». Саме й тому «Шевченко. 4.5.0» означає, що Шевченко на сторожі, тому все буде добре.
У вересні 2022-го українські військові звільнили Балаклію, що на Харківщині. Вони зняли з білборда російський плакат, під яким увесь час окупації був портрет Тараса Шевченка й уривок із поеми «Кавказ», у якому він засуджував війну російської імперії й возвеличував боротьбу народу за свободу:
Борітеся – поборете!
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!
Читаючи у сучасних реаліях «Кобзаря» , ми розуміємо, що багато його творів були пророчими. «Нема на світі України, немає другого Дніпра» – тепер не просто завчені рядки зі шкільної програми, а текст, який набуває сакрального значення. У своїх віршах Тарас Григорович говорить і про наші національні голос і гордість, і про кров, яку проливаємо у війні:
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
І ще сотні років тому Шевченко розкриває справжню сутність «братнього народу» у рядках:
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
І хоча творчість Шевченка пронизана болем та відчаєм, через війни та поневолення українського народу, все ж поет дає нам надію на те, що в кінці кінців, Україна здобуте те, за що нині незламно бореться:
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі…

Тая АГАВЕРДІЄВА