Місце мого дитинства: яким сьогодні є тальнівський ЗДО «Ромашка»

Є місця, які запам’ятовуються на все життя. Не обов’язково через щось надзвичайне – іноді достатньо ранкової дороги до садочка, знайомого голосу виховательки, запаху обіду з кухні, дитячого майданчика чи першого свята, на якому ти стоїш у святковому вбранні й хвилюєшся перед батьками. Для багатьох тальнівчан таким місцем став заклад дошкільної освіти «Ромашка».

Цього року садочку виповнюється 48 років. Він працює з 1978-го і за цей час став невід’ємною частиною життя кількох поколінь. Тут змінювалися діти, працівники, підходи до виховання, вимоги та умови роботи, але незмінним залишалося головне – турбота про маленьких вихованців.

Сьогодні про те, чим живе «Ромашка», які зміни відбулися в закладі за останні роки, як організовані харчування, навчання та безпека дітей, а також про людей, які десятиліттями залишаються вірними своєму садочку, ми поговорили з директоркою ЗДО Людмилою Похнатюк.

Нині у закладі працюють шість груп: дві спеціальні, одна інклюзивна та три групи загальнорозвивального типу. Загалом садочок відвідують 99 дітей. Колектив налічує 36 працівників, із них 20 – педагогічні працівники, ще 16 – працівники обслуговуючого персоналу. Кількість вихованців нині дещо менша, ніж торік – приблизно на сім дітей. А якщо порівнювати сучасні показники з довоєнним періодом, різниця вже відчутніша.

На це впливають і демографічна ситуація, і війна, і переміщення родин. Водночас «Ромашка» стала місцем, де знаходять прихисток і діти з інших громад. До садочка приходять внутрішньо переміщені діти, а також сюди підвозять 19 вихованців із трьох сіл – Колодистого, Глибочка та Здобутку. Для цього організовано автобусне підвезення із супроводом.

– На протязі року ми добираємо ще діток, тому що дітки в садочку мають бути, – розповідає Людмила Похнатюк. Тож навіть якщо основний набір уже завершений, двері закладу не зачиняються для дітей, які через обставини змушені змінити місце проживання.

За майже 50 років змін у «Ромашці» відбулося чимало. І директорка, яка очолює заклад уже 30 років, може простежити цю історію буквально на власних очах. Одним із помітних сучасних оновлень стало встановлення сонячних панелей. Перед садочком також облаштували територію та встановили тротуарну плитку. У закладі створили ресурсну кімнату для дітей з особливими освітніми потребами. Відкрили й інклюзивну групу, де з дітьми працює асистент вихователя.

Водночас у «Ромашці» намагаються забезпечити дітей усіма необхідними фахівцями. Тут працюють два вчителі-логопеди, практичний психолог, інструктор із фізкультури та музичний керівник.

– Тобто всі служби, які потрібні для задоволення потреб дітей, у нас є, – зазначає директорка.

Поступово оновлюється і сам простір садочка. Щороку проводяться поточні ремонти: фарбують приміщення, оновлюють санвузли, виконують необхідні роботи в групах. За останній час відремонтували й музичну залу.

Змінюється і наповнення груп. Нові ігрові модулі, столики, матраци, ковдри – сьогодні для дітей це звичні речі, але за словами Людмили Іванівни, ще кілька десятиліть тому все було зовсім інакше.

Англійська – уже з дитячого садочка

Ще одна новація – вивчення англійської мови. Із вересня в садочку передбачено посаду вчителя англійської мови на 0,5 ставки – по 0,25 ставки на кожну зі старших груп. Заняття вже розпочалися. Для дошкільнят це не стільки про складне вивчення іноземної мови, скільки про перше знайомство з нею, цікавість та бажання навчатися надалі.

– Завдання дитячого садка – привити любов дитині до вивчення іноземної мови, до вивчення англійської мови, щоб вона мала уявлення, що це таке, і бажала її вивчати, – пояснює Людмила Похнатюк.

Що на тарілках у маленьких вихованців?

Харчування в дитячому садочку – питання, яке завжди особливо цікавить батьків. У «Ромашці» працюють за чотиритижневим перспективним меню, намагаючись зробити раціон різноманітним та повноцінним. У меню є м’ясо, молоко, сир, твердий сир, фрукти – зокрема банани й апельсини. Діти отримують триразове харчування – сніданок, обід та вечерю.

При цьому значна частина вихованців має право на пільги. Із 99 дітей таких нині 56. Це, зокрема, діти з сімей учасників бойових дій та військовослужбовців, із багатодітних і малозабезпечених сімей. Для інших батьків передбачена оплата 40% вартості харчування.

Окремо директорка згадує кухарів, адже їхня робота в умовах війни часто залишається за кадром. Під час проблем із електропостачанням працівникам кухні доводилося виходити на роботу навіть серед ночі, щоб вчасно приготувати їжу для дітей.

– У минулому році вони і о третій годині ночі виходили, і о четвертій. Сніданок, обід і вечерю за дві години готували. Але тим не менше жодного разу не було так, щоб дітки залишилися голодні, – розповідає Людмила Іванівна.

За цими словами – велика щоденна робота людей, які просто роблять свою справу, незважаючи на обставини.

Найбільший виклик – повітряні тривоги

Сьогодні роботу дитячих садочків неможливо говорити, не згадуючи про безпеку. Як і для всіх закладів освіти, повітряні тривоги стали частиною щоденної реальності «Ромашки». У садочку є найпростіше укриття, розраховане на 150 осіб. Під час сигналу тривоги діти та працівники спускаються туди й залишаються до відбою.

Приміщення облаштоване лавочками та стільцями. Кожна група має свою окрему зону зі столиками та стільчиками. Діти також приносять із собою іграшки, щоб навіть у таких непростих умовах мати можливість зайнятися звичними справами.

«Ромашка» – це ще й люди

Мабуть, найцінніше в будь-якому закладі – не стіни, не обладнання і навіть не нові ремонти. Це люди, які щодня зустрічають дітей, знають їхні характери, звички, маленькі радощі та переживання.

У «Ромашці» є працівники, для яких цей садочок став фактично справою всього життя. Деякі співробітники працюють тут уже кілька десятиліть. Є люди, у яких у трудовій книжці фактично один запис – «Ромашка». Окремі працівники віддали садочку близько 40 років свого життя. Серед кухарів також є працівниці, які прийшли сюди ще до того, як директорка очолила заклад. Тож їхній професійний стаж у «Ромашці» налічує понад три десятиліття.

І водночас колектив не стоїть на місці. До нього приходять молоді спеціалісти, які поступово вливаються в роботу. У ЗДО працюють молоді практичний психолог та музичний керівник. Є й внутрішньо переміщена працівниця – інструктор із фізкультури, яка переїхала з Донецької області.

Дитинство минає дуже швидко. Діти виростають, змінюються міста, професії, обставини, з’являються власні родини. Але місця, де починалося це дитинство, часто назавжди залишаються десь усередині. Для когось «Ромашка» – це перша група, для когось – улюблена вихователька, для когось – ранкові каші, музичні свята чи перший ранок із віршиком, який так старанно вчився вдома. А для когось – усе одразу. До таких людей належу і я. Свого часу я сама виховувалася у «Ромашці». Тому цього разу прийти сюди вже не маленькою вихованкою, а журналісткою, щоб поговорити з директоркою про те, як живе садочок сьогодні – особливе відчуття.

«Ромашка» змінюється. Проте водночас залишається те, що неможливо виміряти цифрами чи записати у звіті – пам’ять.

І, можливо, найкращий доказ того, що цей садочок справді став частиною Тального – те, що його колишні вихованці, виростаючи, все одно пам’ятають: «Я – з «Ромашки»».

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію

Читайте нас також в Telegram!