Киянин реставрує старовинні речі для музею рідного села, що на Тальнівщині

Леонід Лаврентійович Ремінець понад 50 років проживає у столиці. Каже, у рідну Соколівочку на Тальнівщині навідується нечасто – як правило, на провідну неділю, адже тут поховані батьки. Коли буває у селі, заходить до сільського будинку культури, не раз був і в музейній кімнаті, у якій зібрані старовинні речі домашнього вжитку.

– Ці речі для мене – спогади про дитинство, батьків, про Соколівочку, – каже Ремінець. – Це притягує мене. Коли я побачив, у якому вони стані, вирішив дещо відновити. Мені хотілося допомогти тим, чим можу і вмію.

Чоловік на пенсії має хобі та у вільний час займається реставрацією старожитності. Любов до української культури, до їхнього побуту, яким він був десятки літ тому, надихає майстра відновлювати старовинні речі для молодого покоління. Так, ще під час карантину чоловік якраз побував у селі та забрав з собою до столиці стару прядку. Її він буквально розібрав на запчастини, ручної роботи коло неї вистачало:

– Там не було котушки, деякі деталі були поламані, – розповідає Леонід Лаврентійович. – Щось довелося виточувати, а щось лагодити. Мені хотілося, щоб ця прядка була у діючому стані, щоб у селі могли показати дітям, як вона працює. Я ж добре пам’ятаю, як на ній пряли. Пригадую, що в дитинстві ти ж не будеш хлопцем, якщо не підбіжиш до прядки і не натиснеш, щоб колесо покрутити, – сміється.

А нещодавно Леонід Ремінець побачив у клубі скриню та поцікавився, що у ній. І коли директорка закладу Олена Орел розповіла, що у ній вишиті сорочки і їх нема де розвішати, вирішив виготовити жердку. Планувалося, що вона буде з необробленої деревини, однак такого матеріалу не було. Тому чоловік зробив її з того, що було під руками – з рейок, затемнив, аби здавалася старовинною. «Клеїв і збирав вже у Соколівочці, – каже Леонід Лаврентійович. – У зібраному стані не зміг би привести». Наразі жердка вже в музейній кімнаті. На ній розмістили вишиванки – тепер сорочки може побачити кожен відвідувач.

Хотілося б чоловікові відновити і ярмо, у яке запрягали волів. Однак зробити це буде непросто – воно габаритне, в легковик не покладеш.

Окрім як відновлювати, Леонід Лаврентійович допомагає поповнювати експозицію. Так, привіз у музей ціп, дерев’яні ополоники та граблі. Олена Орел каже, їй дуже приємно, що мають з Ремінцем давні і дружні стосунки, що виходець села дбає про збереження культурної спадщини.

Ольга ОСІЯНЕНКО

Читайте також: Пологи на Святвечір та ін’єкція без світла: медсестра із села на Тальнівщині більше 30 років допомагає людям

Читайте нас також в Telegram!

29.09.2022 10:40
Переглядів: 962
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.