Пологи на Святвечір та ін’єкція без світла: медсестра із села на Тальнівщині більше 30 років допомагає людям

Білий халат, добрі очі, терпіння, знання і золоті руки – саме таке поєднання поруч із професіоналізмом часто дарує пацієнтам шанс на життя. Оберігають здоров’я людей у сільській місцевості натепер саме медпрацівники середньої і молодшої ланок. Серед них – медична сестра пункту тимчасового базування села Кобринова Гребля Лідія Агавердієва.
І хоча працює тут жінка лише четвертий рік та досвіду їй вистачає. В медичній галузі вона вже 32 роки. Сама ж Лідія Іванівна родом із Заліського, там вона і пропрацювала більшу частину свого життя.
Жінка розповідає, що потрапила у медицину випадково, сама ж колись хотіла стати вчителем. Однак коли не вступила до педагогічного, не розгубилася, а подала документи до Черкаської медичної академії. Студентські роки, пригадує пані Лідія, були і складними, і водночас цікавими. Каже, що деякі заняття пам’ятає і досі: коли доводилося розрізати жабу або вчитись робити уколи своїм одногрупникам.
Після навчання у майбутньої медпрацівниці було кілька варіантів працевлаштування, однак через хворого батька, за яким потрібен був постійний догляд, вона обрала роботу в рідному Заліському. Туди вона прийшла юною 19-річною дівчиною і у перший робочий день, ніби добрий знак, їй довелося забирати із пологового породіллю із новонародженим немовлям. Однак ділиться, що найтяжче було завоювати авторитет саме серед досвідченіших колег. Пацієнти ж не мали страху перед молодою спеціалісткою. Та крок за кроком, старанно роблячи свою роботу їй вдалося довести, що чогось варта і серед медиків. Спочатку Лідія Іванівна працювала в амбулаторії, а згодом стала старшою медсестрою в стаціонарі. Найяскравіше із того часу, згадує жінка, нічні чергування. Говорить, що це велика відповідальність, коли ти залишаєшся сам на сам із близько 30-ма хворими і часто доводиться приймати важливі рішення без лікаря.
– Одного разу в селі була сильна гроза і через це вимкнулось світло. Тоді в стаціонарі лежав чоловік із астмою. На фоні такої стресової ситуації у нього стався напад, потрібно було терміново зробити внутрішньовенну ін’єкцію і мені це вдалося при світлі свічки. Таке не забувається, – каже жінка.
Згодом, коли стаціонар закрили вона знову стала працювати в амбулаторії. І хоча там пацієнти не залишалися на ніч, роботи вистачало: ін’єкції, перев’язки, крапельниці. Люди завжди звертаються за допомогою, коли їм це потрібно, розповідає Лідія Іванівна. Часто це й не зовсім робочий час.
– Якщо комусь потрібна термінова допомога, то кидаєш все і біжиш. Якщо на плиті вариться каша, ти її вимикаєш, якщо залишилась якась робота по господарству, то зробиш пізніше.
Поєднувати таку ненормовану роботу, господарство, а раніше ще й виховання дітей було нелегко. Та жінка каже, що її рідні звикли і завжди допомагають, якщо у цьому є потреба. Медсестра ж розповідає, що за весь період роботи, ситуації були різні. Колись їй доводилося приймати пологи напередодні Різдва, коли всі святкували Святвечір. Були й випадки, коли ставались якісь трагедії. Тоді, каже Лідія Іванівна головне зберігати ясний розум і діяти, а не стояти на місці. Каже, що її власний секрет, як пропрацювати в медичні галузі скільки років і не вигоріти – це любов.
– Свою роботу потрібно любити, йти до пацієнта за першим покликом і завжди з відкритим серцем.

Марта ДОВЖУК

Читайте також: Щоб побачити палац Шувалова у Тальному, харків’янин подолав сотні кілометрів на велосипеді

Читайте нас також в Telegram!

29.09.2022 10:29
Переглядів: 1343
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.