Вісті Черкащини «Українка» в Японії: черкащанка створює ляльки, які подорожують світом
Жителька села Шевченкове, що на Звенигородщині, Марія Лоскучерева створює авторські ляльки, дідухи, брелоки, прикраси та інші вироби ручної роботи. Її творчий шлях розпочався ще у дитинстві, а першу авторську ляльку майстриня виготовила у 2020 році. Відтоді її роботи стали впізнаваними не лише в Україні, а й в інших країнах, зокрема в Японії та США. Пані Марія посідає призові місця на міжнародних конкурсах, а її творчість показують в експозиціях за кордоном. Нині лялька «Українка» перебуває в постійній експозиції українського центру культурного обміну в японському місті Осаці.
Пані Лоскучерева розповіла «18000», як створює ляльки, які інструменти використовує та який сенс вкладає у свої вироби.
«Українка» в Осаці: що символізує авторська лялька
Лялька, яка має назву «Українка», поєднує тендітність української жінки та її сильний характер. Вона виконана в червоному, білому, жовтому та зеленому кольорах. Саме такою Марія Лоскучерева бачить Україну. Білий для неї символізує мир і спокій, а загалом кольори асоціюються з любов’ю, незламністю, світлим майбутнім і перемогою.
— Кожна українка – це поєднання незламної сили, щирої душі та глибокої краси, яка надихає світ, — розповідає пані Марія. – І дуже хочеться, щоб швидше настала перемога, а в українців завжди було світле майбутнє.
«Українка», яка потрапила в Японію. Фото з архіву майстрині
Саме таке послання, за словами майстрині, вона хотіла передати лялькою до Японії.
Для створення «Українки» черкащанка використала домоткане полотно, канву для вишивання та акрилове муліне. До образу додала мереживо, стрічки, квіти й намисто. Основу ляльки зробила у вигляді тканинної скрутки, підставку для неї також виготовила власноруч. Особливу увагу майстриня приділила вінку. На його створення та підбір окремих елементів потрібно було близько двох тижнів. Причому особливість робіт Марії Лоскучеревої – у ручній праці: з інструментів вона використовує лише голку та ножиці.
Як «Українка» опинилася в Японії
Про український центр культурного обміну в Осаці пані Марія дізналася через спільноти майстрів у соціальних мережах. Там побачила інформацію про проєкт, покликаний знайомити японське суспільство з українськими традиціями та мистецтвом, а також підтримувати українську спільноту в Японії.
Спочатку майстриня вагалася, чи варто долучатися. Та згодом вирішила створити окрему роботу саме для цього проєкту. Перед відправленням вона показала організаторам фотографії ляльки та розповіла про задум. У відповідь отримала повідомлення, що на роботу чекають в Азії. Так «Українка» вирушила до Японії.
За словами пані Марії, під час відкриття експозиції в Японії понад сотня людей чекала, щоб побачити українські роботи. Серед відвідувачів були як українці, які живуть в азійському місті, так і японці.
Експозиція в Японії. Фото: ZN.UA
Марія Лоскучерева також розповідає про момент, який її особливо вразив: під час відкриття експозиції японка виконала «солов’їною» Гімн України.
— У мене мурашки пробігли по шкірі від того, що я долучилась до такого проєкту, — пригадує пані Лоскучерева.
Майстриня говорить, що для неї ця лялька стала представницею України за кордоном. Водночас сама експозиція ще розвивається — організатори продовжують працювати над її оформленням.
Від першої ляльки до власного почерку
Творчістю черкащанка займається майже все життя. Каже, що перші спроби робити щось власноруч почала у п’ять років: тоді вона навчилася вишивати гачком. Її мама та бабусі займалися рукоділлям, тато й брат – різьбою по дереву, тому дівчинка змалку була оточена творчістю.
— Коли діти бігали вулицями, мені хотілося щось створювати своїми руками, — згадує пані Марія.
У дитинстві вона ліпила з глини, створювала вироби з доступних матеріалів. Мистецтво не стало її основною професією, хоча пані Марія працювала у сфері культури, зокрема була директоркою Центру культури і дозвілля. Нині майстриня творить після основної роботи вечорами.
Певний вплив на її захоплення ляльками мала й робота екскурсоводкою у Національному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка» у Шевченковому. Тут вона щодня бачила роботи місцевих майстринь.
Лялька. Фото з архіву
Першу ляльку майстриня створила у 2020 році. Це була, за її словами, проста лялька, без складної вишивки, замість обличчя на ній був хрест — традиційний елемент українських ляльок‐мотанок. Тоді пані Марія ще не знала, куди приведе її це захоплення.
Вона вивчала матеріали, дивилася на роботи інших майстринь, пробувала різні техніки. Поступово у її роботах сформувався власний стиль.
— У кожного поета чи художника є свій почерк. І дуже приємно, що Бог подарував мені такий талант, що в мене є свій почерк, за яким мене впізнають люди, — розповідає пані Лоскучерева.
Її роботи почали з’являтися на фестивалях, виставках і благодійних заходах. У Черкасах також була представлена виставка, яку черкащанка створила спільно з іншою майстринею із Шевченкового.
Одна з виставок майстрині. Фото з архіву пані Марії
Роботи Марії Лоскучеревої неодноразово вирушали за межі України та знаходили нові домівки в інших країнах світу. За її словами, вироби із Шевченкового є у приватних колекціях у Польщі, США, Японії та інших країнах. Їх купували для делегацій, які приїжджали в Україну. Пані Марія говорить, що особливо цінує можливість не просто продати роботу, а й знати, що потім вона буде «послом» України.
Від образу до вбрання: як народжується авторська лялька
Універсального секрету створення ляльки немає, запевняє пані Марія. Кожна робота починається з образу, спочатку майстриня його уявляє, а потім втілює ляльці. Для всіх основ використовує домоткане полотно. На одну фігурку може використати приблизно метр тканини, але, враховуючи її розміри, кількість матеріалу може коригуватися.
— Голову ляльки формую з вати, фіксую її біленькою ниткою. Потім уже з домотканого полотна роблю обличчя, розрівнюю, натягую тканину, щоб воно було рівненьке, — пояснює майстриня.
Після цього вона формує шию, тіло, одяг, волосся та інші деталі.
Лялька з Шевченкового. Фото з архіву Марії Лоскучеревої
Вбрання залежить від задуму. Для нього пані Марія використовує тканину, мереживо, стрічки та матеріали для вишивки.
Особливе місце у її роботах займають вінки. Майстриня підбирає окремі квіти, гілочки та інші елементи, щоб вони відповідали конкретному образу.
На створення однієї ляльки може піти від кількох тижнів до двох місяців або й більше. Все залежить від складності задуму та кількості часу, який черкащанка може приділити роботі.
— Якщо ти створюєш виріб з любов’ю і з натхненням, то це не складно. Це те, що захоплює і що подобається, — каже пані Марія.
Навіть під час відключень електроенергії вона продовжувала працювати — використовувала ліхтарики та інші допоміжні джерела світла.
Дідухи, прикраси й солом’яні павуки: що ще створює майстриня
Авторські ляльки — лише один із напрямів творчості. Марія Лоскучерева також працює з епоксидною смолою, створює брелоки та підвіски, вишиває прикраси, робить дідухи й солом’яні павуки.
Підвіски. Фото з архіву майстрині
Одним із напрямів, до якого майстриня повернулася завдяки родинній історії, стали дідухи. Як розповіла пані Марія, її бабуся також уміла їх створювати. Тепер майстриня вирощує пшеницю, льон, збирає сухоцвіти й трави для своїх робіт.
— Я вивчала історію дідуха, дивилася майстер‐класи, проводила їх сама. Люди приходили, займалися цим і з такою радістю забирали їх додому. Їм це приносило радість і від цього я була щасливою, — розповідає пані Лоскучерева.
Дідух. Фото з архіву
Також жителька Шевченкового працює з соломою та створює традиційних солом’яних павуків. Цього року вперше спробувала виготовляти писанку.
Солом’яний павук. Фото з архіву Марії
Ще один її напрям – вироби з епоксидної смоли. Його вона називає найскладнішим для себе, зокрема через необхідність працювати в рукавичках. Майстриня поєднує у виробах висушені квіти, листочки та гілочки.
— Якщо я створю роботу, то вона має бути особлива, оригінальна. І так само збираю квіти, листочки, гілочки, — пояснює Марія.
Брелоки з епоксидної смоли. Фото з архіву
«Керелівська наречена» та янгол: особливі роботи майстрині
Вироби Марії Лоскучеревої можна придбати через соціальні мережі. Водночас деякі роботи – безцінні. Наприклад, ляльку «Керелівська наречена» майстриня створила в межах проєкту про українське село, щоб показати, як раніше одягалися українці та які рушники вишивали на весілля.
«Керелівська наречена». Фото з архіву Марії Лоскучеревої
Для створення образу вона розпитувала бабусю й додатково вивчала літературу. Лялька вбрана в традиційне вбрання та має вишитий рушник. Роботу неодноразово хотіли придбати, однак Марія відмовляла. Лялька продовжує їздити з нею на виставки та брати участь у різних проєктах.
У майстрині є й інша робота, яку вона не продає — вишитий янгол. Його історія пов’язана з періодом, коли Марія хворіла. Вона розповідає, що попри прагнення постійно творити, приділяла рукоділлю всього по кілька хвилин.
— Коли були виставки, я постійно розповідала, що створене мною янголятко допомогло мені, дало натхнення вийти з хвороби і жити, — пригадує пані Марія.
Янгол, створений під час хвороби, який пані Марія не продає. Фото з архіву
Від початку повномасштабного вторгнення пані Марія створює янголів для захисників. За словами майстрині, вона передала військовим уже сотні таких янголів.
Деякі військові надсилали їй фотографії цих оберегів. Одного разу захисники навіть самостійно розшукували майстриню, побачивши янгола в одного з побратимів.
— Кожне янголя‐оберіг робиться для наших захисників з великою любов’ю, підтримкою, з серцем. Щоб передати ту любов, підтримку і те, що ми їх чекаємо і дякуємо їм за те, що вони нас захищають, — говорить вона.
Янголи для військових. Фото з архіву жінки
До благодійних ініціатив Марія долучалася й раніше. Разом із дітьми робила обереги для військових. Перед Великоднем випекла понад сотню пряників, які вони разом розмальовували та передавали захисникам.
«Хочеться жити далі»: що дає майстрині творчість
Попри велику кількість робіт і виставок, пані Марія не завжди хоче творити. Каже, що якщо має поганий настрій, за роботу не сідає. Водночас, за словами жінки, такі хобі можуть стати рятівними.
— Коли я сідаю до роботи, мені дуже подобається слухати музику і творити. Це своєрідна терапія. Хочеться жити далі, творити, радувати близьких, не здаватися та любити, — говорить майстриня.
Надихає Марію не лише творчість, а й рідні, природа, село та Україна.
— Я дуже рада і вдячна, що проживаю в Україні. Я люблю своє село, бо це Батьківщина Шевченка, — говорить Марія Лоскучерева.
Краєвид села, яким надихається пані Марія. Фото з архіву майстрині
На запитання про майбуття пані Марія відповіла, що не будує далеких планів, а живе в сьогоденні. Водночас вона готується до персональної виставки у Києві, не проти нових проєктів і продовжує опановувати нові техніки.
Валерія Кісільова
Читайте також: Україна повертає воду на поля: навіщо держава відроджує меліорацію
Читайте нас також в Telegram!
