Вісті Черкащини Колишній прикордонник та охоронець українських дипломатів з Лисянщини став волонтером
Нема, мабуть, на земній кулі країни де б не жили, і не працювали українці. І жителі Лисянщини – не виняток. Григорій Теліженко, уродженець Лисянки, працював у Канаді, США, Єгипті. Не як заробітчанин чи емігрант, а як людина, на яку було покладено важливу і відповідальну місію – охорону посольства України. Постійне дипломатичне представництво за кордоном, або ж посольство, — це особливого роду державна установа, яка потребує посиленої охорони. Це – маленька територія України, і тут важливі не лише фізичний захист будівлі, а й контроль периметра, попередження різного роду провокацій, координація з правоохоронними органами. Для Григорія Теліженка, який служив строкову службу у прикордонних військах колишнього Союзу, а потім, вже в незалежній Україні – в управлінських структурах прикордонних військ, брав участь у їх формуванні, пропозиція тримати «кордон на замку» за кордоном не була чимось новим – звична справа, якій він присвятив частину свого життя. Щоправда, довелося закінчити спеціальні курси з охорони закордонних дипломатичних установ України, досконало вивчити англійську мову, відшліфувати бойову майстерність.
-У 1995 році я направлений начальником служби охорони в Оттаву, що в Канаді, де відкрилося посольство України, – згадує Григорій Миколайович. – Канадський українець Ераст Гуцуляк купив і подарував Україні перше приміщення українського посольства в Оттаві. Слід сказати, що українська діаспора в Канаді — одна із найстарших і найорганізованіших українських громад у світі. Її представники вже давно посіли важливе місце в політичному, економічному, культурному житті країни. Саме тому у керівних органах провінцій та федеральному уряді були і є канадці українського походження. Завдяки українській громаді Канада першою визнала незалежну Україну і продовжує активну співпрацю з нею. Вважаю, що мені пощастило спочатку потрапити саме в цю країну, де в мене залишилося багато друзів і …каштан на території посольства, який я посадив власними руками. У 2025 році я відвідав «своє» деревце, яке, на диво, вижило в суворих погодніх умовах північної країни, і щороку радує білопінним цвітом, нагадуючи співробітникам посольства рідний край.
Потім у Григорія Теліженка, який зарекомендував себе справжнім фахівцем, надійним і відданим справі, були відрядження у Єгипет, потім – у США. Кожна країна для нього, дружини і сина (згідно протоколу, сім’я має бути разом) хоч і були певним випробовуванням щодо зміни клімату, культурних особливостей, побутових незручностей, але це завжди було відкриття, яскраві враження, нові незабутні зустрічі. Він був особисто знайомий з першими міністрами закордонних справ незалежної України Анатолієм Зленком, Геннадієм Удовенком, Борисом Тарасюком, народним депутатом, кандидатом у президенти України В’ячеславом Чорноволом, відомими політиками, культурними діячами.
Нині Григорій Миколайович – у відставці, але, щиро зізнається – не до відпочинку. З перших днів повномасштабного вторгнення став волонтером, нагороджений почесною відзнакою «Хрест пошани», є активістом громадської організації ветеранів прикордонної служби в місті Києві, де проживає. Допомагає, чим може, підрозділам Державної прикордонної служби, а також своїм землякам, які боронять рідну землю від рашистської нечисті. Але, де б не був, Лисянка була і залишається для нього головним містом і місцем сили, спокою та натхнення.
Іван СМОЛІЙ
