Вісті Черкащини Справа, у яку вкладено душу: як у Тальному доньки продовжують батьківський шлях
За вікном весна. Хтось висаджує городину, хтось шукає квіти для подвір’я, а хтось заходить до магазину по насіння чи саджанці, навіть не замислюючись, скільки праці стоїть за тим, щоб усе це вчасно з’явилося на полицях.
Для Маргарити Штувбейної «Зелений світ» це не просто магазин рослин, квітів і товарів для саду та городу. Це частина її життя, сімейна справа, яку багато років тому започаткували батьки. Сьогодні, коли чоловік Маргарити боронить Україну, вона разом із сестрою Катериною взяла на себе відповідальність не лише за бізнес, а й за родину, дітей та щоденну боротьбу за стабільність.
Історія цієї жінки про силу, витримку і любов до справи, яка стала більше ніж роботою.
«Це частинка нашого життя»
Маргарита усміхається, коли говорить про «Зелений світ». Каже: у їхній родині це давно вже не про заробіток.
– «Зелений світ» для нашої родини це набагато більше, ніж просто робота чи бізнес. Спочатку це була невелика сімейна справа. Батьки започаткували її, а ми з сестрою Катериною поступово стали частиною цього шляху. Ми багато чого пройшли разом і складні моменти, і радісні. Це частинка нашого життя, у яку вкладено багато любові, праці та старань, – розповідає Маргарита.
За словами жінки, саме батьки стали основою того, що сьогодні знають як «Зелений світ». Роками вони вкладали у справу сили, час і душу, часто працюючи без вихідних, щоб люди могли знайти все необхідне для дому, саду чи городу.
– Я з дитинства бачила, скільки любові й праці вкладають батьки у цю справу. Вони фактично створили її з нуля. Ми з сестрою поступово вчилися всьому поруч із ними – спостерігали, допомагали, переймали досвід. І зараз для нас дуже важливо не просто втримати те, що вони побудували, а продовжувати розвивати, – говорить Маргарита.
Батьки й нині залишаються поруч, підтримують доньок порадою, досвідом і допомогою. Адже сімейна справа це коли кожен є частиною спільного результату.
З дитинства Маргарита бачила закупівлі, базари, сезонну метушню, ранні підйоми та важку працю. Але тоді ще не думала, що одного дня ця справа стане її щоденною відповідальністю.
За освітою Маргарита – фінансист. І хоча професійний шлях міг би скластися зовсім інакше, життя розпорядилося по-своєму.
– Чесно кажучи, раніше я не думала, що життя приведе мене саме до бізнесу, пов’язаного з рослинами та городництвом. Але, мабуть, коли виростаєш у такій атмосфері, це все одно стає частиною тебе, – говорить вона.
Коли жіночі плечі тримають більше, ніж здається
Сьогодні день Маргарити це десятки справ одночасно. Магазин, закупівлі, товар, базари, документи, домашні турботи, діти. І при цьому постійне хвилювання за чоловіка, який нині захищає Україну.
Вона не приховує: легко не буває.
–Не завжди все ідеально. Але коли любиш те, що робиш, знаходяться і сили, і натхнення. Дуже допомагає те, що ми сім’я, і багато речей робимо разом, підтримуємо одне одного. Першочергово вся відповідальність була на татові та мамі, а сьогодні на мені та моїй сестрі, – каже Маргарита.
Колись вона й уявити не могла, що доведеться сісти за кермо великого мікроавтобуса й самостійно їздити по товар між містами. Та життя навчило.
– Поштовхом стало саме життя і наша робота, тому що в сімейному бізнесі часто потрібно бути універсальною й уміти багато всього. Спочатку, звичайно, було страшно, особливо коли вперше сіла за кермо великого мікроавтобуса. Здавалося, що це дуже відповідально й складно. Але з часом з’явився досвід та впевненість, – зізнається вона.
І хоча досі можна почути стереотипи, що великі закупівлі, ринки чи транспорт «чоловіча справа», Маргарита на це реагує спокійно.
– Я ніколи не ставила собі за мету комусь щось доводити. Думаю, сьогодні жінки можуть справлятися з дуже багатьма речами, якщо мають бажання, відповідальність і головне – підтримку близьких.
Від базару до Instagram: як сімейна справа змінюється
Світ змінюється, а разом із ним і підхід до роботи. Разом із сестрою Катериною Маргарита не лише продовжує справу батьків, а й намагається розвивати її по-новому.
Сьогодні «Зелений світ» активно представлений у соцмережах, там розповідають про нові надходження, сезонні товари, квіти, насіння, саджанці та діляться корисними порадами.
– Ми з сестрою почали активно розвивати соціальні мережі, створили сторінку магазину та викладаємо інформацію про наявний товар, новинки. Також маємо вайбер-спільноту – це дуже зручно, адже клієнти постійно з нами на зв’язку, можуть швидко щось запитати чи дізнатися про наявність товару, – розповідає Маргарита.
Та попри сучасні формати, головне у «Зеленому світі» залишається незмінним, людське ставлення, чесність і любов до справи, яку багато років тому почали батьки, а сьогодні продовжують доньки.
«Поки чоловік захищає країну це теж мій фронт»
Найбільш відчутно життя змінилося тоді, коли чоловік Маргарити пішов на службу.
Тепер у її буднях не лише робота, діти й сімейна справа, а й постійне очікування дзвінка, повідомлення, короткого «все добре».
– Це став непростий період для нашої родини, як і для багатьох українських сімей. Напевно, я справді стала сильнішою, хоча раніше навіть не думала, що зможу справлятися з таким обсягом відповідальності. Найбільше зараз цінуєш прості речі: дзвінки, можливість почути рідний голос, моменти разом. І дуже хочеться, щоб настав час, коли всі наші захисники повернулися додому, – говорить жінка.
Коли питаєш Маргариту, чи відчуває вона, що нині її робота, теж своєрідний фронт, відповідає без вагань.
– Так, я справді відчуваю, що сьогодні це теж мій фронт. Поки чоловік захищає країну, для мене важливо втримати стабільність. Зараз це вже не просто робота, а велика відповідальність і спосіб триматися, не здаватися й рухатися далі. Є моменти втоми, хвилювання, страху, але розуміння того, заради чого все це, дуже допомагає. Мабуть, сьогодні кожен українець має свій фронт. Хтось на передовій, а хтось у щоденній праці, підтримці родини, у тому, щоб жити, працювати й не втрачати віру. І я стараюся бути сильною саме заради своєї сім’ї та нашого майбутнього.
Маленькі помічники
Поруч із мамою її найбільша мотивація: діти. 11-річна Саша вже свідомо ставиться до маминих справ, інколи допомагає в дрібницях або просто підтримує, коли мамі непросто. А чотирирічний Дмитрик, як усміхається Маргарита, поки більше відповідає за хороший настрій.
– Він наш маленький промінчик. Але водночас хочеться більше часу проводити разом, щоб у дітей було справжнє щасливе дитинство з відчуттям, що мама завжди поруч.
«Ми сильніші, ніж думаємо»
На завершення Маргарита звертається до жінок, особливо до дружин військових, які нині несуть на собі дім, дітей, роботу і щоденне хвилювання.
– Не бійтеся бути сильними, навіть якщо інколи здається, що сил уже немає. Ми, жінки, часто набагато сильніші, ніж самі про себе думаємо. Бо сьогодні перемога складається не лише з великих подвигів, а й із тихих, щоденних зусиль людей, які просто не дозволяють життю зупинитися.
Анна ДРАГУН
