Як мешканці Звенигородщини писали диктант національної єдності

27 жовтня, у День української писемності та мови мешканці Звенигородщини активно долучились до написання радіодиктанту.

У селі Козацькому диктант писали мешканці, працівники закладів освіти та місцевих установ.

«Усі разом об’єдналися навколо українського слова, щоб перевірити свої знання, відчути силу рідної мови та вкотре засвідчити любов до України. Такі заходи нагадують нам, що українська мова – це наш скарб, наша історія, культура та духовна опора. Вона об’єднує людей різних поколінь, зміцнює нашу єдність і віру в майбутнє. Поки звучить українське слово – живе Україна!» – наголошують у місцевій книгозбірні.

Долучилась до написання диктанту також педагогічна родина Мокрокалигірського ліцею.

«На жаль, через повітряну тривогу цього разу за ручки взялися лише наші педагоги. Безпека – передусім! Та навіть у непростих умовах ми знайшли можливість долучитися до спільної справи, яка єднає українців у всьому світі, – зазначають у закладі. – І знаєте, мабуть, наш головний диктант сьогодні – це не лише правильно написані слова. Це щоденне вміння залишатися українцями, берегти рідну мову, підтримувати одне одного й вірити у світле майбутнє».

У Лип’янці диктант писали працівники сільської ради.

«Працівники адміністрації залишили на деякий час поточні справи, аби разом із мільйонами співвітчизників написати Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Це не просто перевірка грамотності чи знання правопису, це насамперед вияв єдності, патріотизму та незламності нашої нації», – наголошують у громаді.

У Калинополі взялись за написання диктанту працівники культури. «Це чудова нагода перевірити свої знання, відчути красу й мелодійність рідної мови та вкотре усвідомити, що українське слово – це наша історія, культура, сила й національна ідентичність», – зазначає співробітниця культурного сектору Ірина Засунько.

«Текст диктанту «Лист, який не закінчується…» був глибоким, сповненим сенсів, які торкаються найпотаємніших струн душі. Для кожного, хто сьогодні писав диктант, це не просто перевірка грамотності. Це можливість відчути себе частиною великої української спільноти, вкотре усвідомити силу рідного слова та важливість збереження нашої культурної ідентичності», – діляться враженнями в Шевченківському мистецькому ліцеї «Колорит».

«Ми писали не лише диктант – ми писали історію нашої єдності. Ми вкотре доводили, що українська мова – це наш голос, наша пам’ять, наша незламність. Вона єднає покоління, долає відстані й нагадує: ми – українці, і в цьому наша сила!» – похвалились у Багачевському ліцеї №1.

У Рижанівському ліцеї педагоги не лише написали диктант, а й влаштували справжнє свято в національному стилі: вишиванках та українських хустках. «Це чудова нагода ще раз відчути красу й багатство рідної мови, перевірити свої знання та об’єднатися навколо спільної цінності – українського слова».

Висновок один: мова – важлива!

Марина КАМІНСЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!