Гарбузова магія у Тальному: другокласники готували кашу за рецептом Євгена Клопотенка

У вишиванках, із цікавістю в очах та бажанням власноруч створити щось смачне. Саме так учні 2-А та 2-Б класів Тальнівського НВК відзначили Всесвітній день гарбуза, який припадає на 26 жовтня. Цього дня звичайний шкільний урок перетворився на справжню кулінарну пригоду, під час якої діти не лише готували гарбузову кашу, а й відкривали для себе українські традиції.

Ідея такого заходу народилася у звичайній ранковій розмові двох колег, класних керівниць Наталії Замулянець та Світлани Приятельчук. Жінки часто разом прогулюються містом перед роботою, обговорюють шкільні справи та діляться ідеями, як зробити навчання дітей цікавішим. Так і виникла думка присвятити окремий день гарбузу.

– Нам усе одно хочеться чимось зацікавити дітей, щось їм розказати, передати те, що притаманне саме нам. Хочеться передати українські традиції, нашу кухню, щоб вони знали своє і потім могли розповісти про це власним дітям та онукам, – розповіла Наталія Дмитрівна.

Спочатку вчительки планували просто зварити гарбузову кашу. Однак згодом зрозуміли, що можна значно більше. Хотілося не лише пригостити школярів, а й познайомити їх з історією гарбуза, його користю та місцем в українських традиціях. Тож перед кулінарною частиною на дітей чекала пізнавальна мандрівка. Учні переглядали презентацію та відео, розмовляли про осіннього короля городини, дізнавалися про його поживні властивості й різновиди. Не обійшлося й без пісні «Ходить гарбуз по городу», яку добре знають і дорослі, і малі.

Особливо дітей здивувало, що українці ласували гарбузами ще сотні років тому. Для другокласників це стало справжнім відкриттям. Адже гарбуз для наших предків був не просто овочем, а символом осені, достатку та родинного затишку.

– Ми говорили діткам, що гарбуз є справжнім королем осені, що він дуже добре прижився на наших українських чорноземах. Є таке прислів’я, що без гарбуза не обходиться ні город, ні хата. Хотілося, щоб вони зрозуміли, наскільки це наше, рідне, і щоб цей вогник передавався з покоління в покоління, – поділилася Наталія Замулянець.

А далі почалося найцікавіше. Зі шкільної теорії діти перейшли до практики й опинилися в кулінарній майстерні. Тут на них чекали гарбузи, дошки, овочечистки та справжня робота на кухні.

За словами вчительок, саме цей етап викликав у школярів чи не найбільше захоплення. Дехто з дітей уперше мав нагоду власноруч почистити гарбуз і взяти участь у приготуванні страви.

– Ми побачили, що діти вдома не завжди займаються такими справами. Їм було настільки цікаво, коли вони взяли овочечистки в руки! Спочатку ми показали, як правильно чистити гарбуз, а потім кожен спробував сам. Звичайно, ми постійно були поруч, допомагали їм і стежили за безпекою, коли працювали з ножами. Але кожна дитина мала змогу долучитися, – розповіли ініціаторки.

Приготування перетворили на гру. Щоб зібрати всі необхідні інгредієнти, діти відгадували загадки про гарбуз, молоко, масло, сіль, цукор та рис. Кожна правильна відповідь наближала їх до спільної мети. А коли настав час додавати інгредієнти, виявилося, що маленькі кухарі мають власні кулінарні вподобання.

Готували за рецептом відомого українського шеф-кухаря Євгена Клопотенка. Саме його варіант гарбузової каші з рисом обрали педагогині, коли шукали відповідний рецепт. Вони хотіли показати дітям, що традиційні українські страви можуть бути водночас простими, корисними та смачними.

До підготовки долучилися й батьки. Вони приносили гарбузи та необхідне кухонне приладдя, підтримуючи задум учителів. Частину гарбузів узяли з власних городів. Коли всі інгредієнти опинилися в горщику, залишалося найскладніше для маленьких кухарів. Дочекатися, поки каша приготується.

Поки страва томилася в електропечі, учні знову співали про гарбуз і продовжували своє осіннє свято. А тим часом дорослі підготували для них невеличкий сюрприз. Коли діти побачили готову кашу, то не приховували здивування.

– Один хлопчик запитав мене, як так може бути. Каже, ми ж різали гарбуз кубиками, а тепер каша така м’якенька, така смачна. Я пояснила, що вона довго готувалася, томилася, тому й стала такою ніжною. Для них це було справжнє відкриття, – розповіла Наталія.

Готову страву дітям допомогли підготувати й шкільні кухарі Наталія Баб’юк та Наталія Корнеску. Вони підтримали ініціативу та подбали про те, щоб на столі була смачна гарбузова каша. Тож кулінарний день став результатом спільної роботи вчителів, працівників шкільної їдальні, дітей і батьків.

Вчителі хотіли, щоб діти відчули зв’язок із власною культурою, навчилися цінувати українську кухню та зрозуміли, що традиції живуть доти, доки їх передають наступним поколінням. Саме тому школярі прийшли на захід у вишиванках. Педагогині переконані, що любов до рідного починається з малого. З пісні, знайомої з дитинства, зі страви, яку готували вдома наші бабусі, з історій, які розповідають дорослі.

– Ми казали дітям, що це наше, те, що в нас усередині й чого ніхто не забере. Треба берегти цей вогник, переносити його далі та передавати один одному. Коли бачиш, як у дітей горять очі, як їм цікаво, то й сам надихаєшся. З’являються сили та бажання придумувати щось нове, – поділилися педагогині.

Вони зізнаються, що вже думають над наступними ідеями. Адже такі заходи дарують дітям не лише нові знання, а й досвід, який важко отримати з підручника. Тут можна спробувати себе в новій справі, навчитися працювати разом, відчути радість від власноруч зробленого та зрозуміти, що навчання може бути смачним. Вони стали учасниками доброї української традиції, яку, можливо, колись передадуть уже своїм дітям.

Аріана НЕСТЕРЕНКО

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!