«В сумках виявився непотріб зі сміттєвого баку»: таксист зі Звенигородщини про випадки з життя

Владислав Колбін з міста Ватутіне, що на Черкащині, понад 10 років володіє фірмою таксі. Особисто за кермом сидить з ранку до пізнього вечора. За увесь час надивився на різноманітних неадекватних пасажирів, шахраїв та багато іншого.

Про шахраїв

Приходить якось замовлення, щоб взяти в людини гроші й відвезти на Київ. Ніби й нічого дивного, але все може бути. Наприклад, фальшивки. Відмовився. Згодом надходить звичайне замовлення. Приїжджаю – стоїть бабуся. Дає мені телефон, а там цей самий чоловік. Просить поїхати до «валютників» поміняти долари. Вона після цього перекинула певну суму через термінал. За кілька днів телефонують з поліції й кажуть, що я співучасник, бо бабусю «кинули» на гроші. До неї, виявилось, телефонували шахраї під виглядом сина. Нібито когось збив і терміново потрібні гроші.

За деякий час потому знову трапляється подібний дзвінок. Я зрозумів усе й поїхав попередити жертву аферистів. Коли приїхав, там вже стояв інший таксист й брав кошти у бабусі. То я його «відшив». А цим «зекам» зателефонував і сказав, що у дворі купа поліції. Хоча, насправді, нікого не було. А тому таксисту вони потім погрожували, що спалять автівку. Думали, він їх заклав.

Самих таксистів також намагаються «кинути». Під приводом замовлення доставки продуктів, просять по дорозі поповнити рахунок, чи інтернет. Мовляв, гроші віддамо, коли приїдеш. Звичайно, адреса доставки потім виявляється несправжньою. На щастя, таким жодного разу не вдавалося мене обдурити.

Про неадекватних клієнтів

Бувало, телефонують із Звенигородки й просять завезти. Приїжджаємо, а там нікого немає. Зараз їдемо далі міста лише тоді, коли знаємо людину. Просто, якщо у Звенигородці є свої служби таксі, то дивно, коли викликають з Ватутіного.

Траплялося, коли клієнти втікали. Підвозив якось трьох хлопців до Білої Церкви. Коли доїхали, двоє пішли нібито за грошима, а один лишився. Каже, піду покличу їх, бо щось довго не повертаються. Вже й розумію, що щось не те, але ж їхні сумки в багажнику. Ніхто так і не повернувся. А в сумках виявився непотріб зі сміттєвого баку.

З роками навчився визначати подібних персонажів. Їх одразу видно за поведінкою. Це мене неодноразово рятувало. Коли не планують платити, везу до поліції. Гроші одразу знаходять. До клієнтів, які вели себе ганебно, ми вдруге не поїдемо.

Про «чайові»

Це дуже рідкісне явище. Якщо й лишають, то гривень 20, чи 50. Великих «чайових» ніколи не давали. Дехто навіть дивується, коли їде, наприклад, в Черкаси й назад, що має платити й за зворотній шлях. Мовляв, я ж все одно назад повертаюсь.

Про «братство таксистів» та допомогу на дорозі

Такого немає зараз. Раніше було. Колись, ще років 10 тому, машин 15 мене наздогнало, бо таксисти мали претензії до клієнта. Когось із колег той образив. Нині на зустрінеш такої дружності.

Зимою, наприклад, коли забуксував в снігу, звичайні водії стають й допомагають. Рідко, коли проїжджають повз. І я неодноразово так робив. Одного водія я так разів 3 витягував. Потім помітив, що в нього гума літня ще й «лиса».

Про святкування Дня автомобіліста

Завжди застаю цей день в дорозі. Як і всі інші свята. До того ж я не вживаю алкоголь. Так що з розмахом ніколи свято не справляв.

Анатолій БУЗИНА