''Синій кит'' добрався й до наших берегів

Березень і початок квітня стали досить тривожними для деяких родин на Звенигородщині. Передувала ж цьому розтиражована у соцмережі інформація про дванадцятирічну звенигородчанку – учасницю смертельної гри для підлітків «Синій кит», яка вже встигла виконати кілька завдань, що їх пропонували їй організатори, і лише втручання дорослих поклало край подальшим діям, які могли б призвести її до самогубства.

Це в свою чергу змусило деяких мамусь і татусів звернути увагу на поведінку своїх чад. Так, одних батьків насторожило те, що їхній тринадцятирічний син надмірно захоплюється незрозумілими іграми в інтернеті. Інші забили тривогу, побачивши на руці доньки якісь слова англійською. Хоч тривога і виявилася марною, підлітки все ж користуються тепер інтернетом тільки під наглядом дорослих.

В кількох інших випадках батьки звернулися до психолога. Такі їх дії цілком зрозумілі. Гра, кінцевим підсумком якої є доведення її учасника до самогубства, дісталася й України. Психологи вважають, що поширенню інтересів до «Синього кита» є простота і довіра до фактів, викладених в інтернеті про гру, а також її таємничість та відповідна емоційна налаштованість дітей – розуміючи, що у підлітковому віці часто виникають проблеми у спілкуванні з дорослими, їх схиляють до того, що єдиним вирішенням цих проблем є самогубство.

– Дітям, які «ведуться» на гру, – розповідає психолог Наталя Підлісна, – через інтернет систематично доводять певні завдання, які постійно ускладнюються. Так, якщо першого дня гравець повинен намалювати або виколоти на руці якийсь напис, то пізніше – вже постояти на краю даху чи мосту, щоденно прокидатися о 4 годині ранку й дивитися відео з жахами. І все це – в таємниці від рідних та близьких та з надсиланням фотографій чи відео зі звітом про виконане завдання. А на 50-й день учасник гри має покінчити життя самогубством. У випадку відмови підлітку погрожують розправою як з ним, так і з його родичами.

На щастя, в наших краях до смертельних випадків ще не дійшло, хоч тривога батьків наростає. Тим більше, що у березні до правоохоронних органів надійшло анонімне повідомлення про групу причетних до небезпечної гри учнів однієї із звенигородських шкіл. Тож недаремно місяць тому обласна прокуратура звернулася до батьків, аби ті вберегли своїх дітей від небезпечної гри

Характерно, що правоохоронцям за даної ситуації залишається лише розводити руками: кримінальну справу, згідно з існуючим законодавством, відкрити не можна, допоки не буде факту самогубства. Тому варто прислухатися до психологів, котрі зокрема радять створити для дітей і підлітків телефони довіри, розгалужену систему безкоштовних або за символічну плату гуртків та проводити тренінги «рівний-рівному» з комунікації дітей та профілактики суїцидів. Батьки у свою чергу можуть придумати для своїх дітей інші, цікавіші за суїциди ігри та розмовляти з ними не тільки про те, «що було в школі», а й про те, «що було в соцмережі, в інтернеті», а головне – не залишати їх наодинці з їхніми проблемами.

Михайло НЕЧАЙ