Сергію Мошенському краще поговорити про парфуми і моду, ніж розбиратися в механізмах

26 жовтня у Звенигородській районній бібліотеці імені Юхима Кримського відбулася зустріч із письменником, краєзнавцем та членом Спілки журналістів України Сергієм Мошенським. Там митець представив гостям свою нову книгу “Куцівський бурлака”. Книга розповідає не відомі широкому загалу сторінки із життя видатного поета зі Смілянщини Тодося Осьмачки, розказані його сучасниками.

Сам автор рекомендує книгу не лише краєзнавцям, а й вчителям, школярам, студентам. Всім, кому не байдужа історія рідних земель і видатних людей, які на цих землях народилися.

Сергій Мошенський народився 27 вересня 1963 року в місті Шпола. Воїн-інтернаціоналіст. У 1981 році закінчив Уманський педагогічний інститут і працював вчителем початкових класів, вчителював у Куцівській школі.

Перші вірші прийшли, коли почав служити у куцівському храмі “Різдва Пресвятої Богородиці”.

“Тоді, перед Пасхою, я прийшов у храм і попросився співати. Там мені Бог і дав цей дар. Просто, наче випив жасминового чаю. Я почав писати вірші й пісні. А їх стали виконувати у храмах Шполянщини, Смілянщини, Черкащини”.

Хоча і служив в Афганістані, війна Сергія Мошенського не надихає.

“Я не можу писати про війну. Не лежить душа. Я, як і видно з моєї поезії, десь всередині – жінка. Мені краще поговорити про парфуми і моду, ніж розбиратися в механізмах. Я романтик з дитинства”.

Надихає Сергія Петровича все. Навіть не помітна кожному деталь навколишнього світу. Роса на павутині, іграшковий ведмедик, приємна мелодія.

“Натхнення приходить не за графіком і часом немає на чому писати. І от одного разу прийшло натхнення в дорозі. А ні ручки, ні паперу. Я вбігаю на вокзал і до касирші:”Дайте мені паперу”. Вона питає: “Туалетного?”. Кажу: “Та хоч і туалетного. І ручку”. А вона здивовано: “А ручку навіщо?”

Пише автор не лише вірші, пісні, а й прозу. Різноманітні оповідання, в тому числі і про малого Шевченка, щоб і дітям було цікаво почитати.

“Планую написати ще кілька оповідань про Тараса Шевченка. А ще книжку про Куцівку. Зараз пишу книгу про Ротмистрівку, бо хочеться мені, щоб люди пам’ятали історію рідного краю”.

Яна МИКИТЕНКО