«Путівку в життя» звенигородському радіомовленню мають дати молдавани?

За своїми щоденними житейськими клопотами наш різночинний люд не відразу допетрав, як і чому замовкло спочатку в сільських, а потому й в міських оселях дротове радіо. На Звенигородщині, де його повністю відключили без попередження абонентів та розірвання договорів наприкінці минулого року, першими спохопилися пенсіонери, які звикли до «брехунця» ще з 1960-х років. Адже відтоді радіоефір видавав їм не тільки новини, починаючи з районних, але й точний час, прогноз погоди, корисні поради, радіоконцерти і ще багато різної всячини. З ліквідацією радіо вони залишилися «відірваними від світу»: не кожен, виходячи з нинішніх пенсійних виплат, має змогу передплатити газету чи дивитися телепередачі за умов кодування каналів, а, отже, й платного телебачення.
На звернення на гарячу лінію «Укртелекому» відповіді надходили однотипні: мовляв, до відключення дротового радіо призвела відмова людей від застарілої послуги й що в низці областей зробили вибір на користь сучасних каналів комунікацій. Щодо Черкащини, то припинення такої послуги пояснювалося незначною кількістю абонентів, збитковістю послуги, застарілим обладнанням та неможливістю проведення його ремонту. Хоча дещо лукавили при цьому телекомівці. Бо якщо вести мову про Звенигородський район, то тут на момент ліквідації дротового радіомовлення нараховувалося майже 1400 радіоточок, абоненти яких справно вносили плату за них. І їх, безумовно, було б значно більше, аби не фактична відмова оператора комунікацій і власника мереж – ПАТ «Укртелеком» – ремонтувати й відновлювати лінії зв’язку. Бо ж не секрет, що в багатьох селах району радіо замовкло через пошкодження «мисливцями за металом» саме ліній зв’язку. З цього приводу владні структури та стражі законності не забили завчасно тривоги, отож дріт з десятків кілометрів радіомережі був досить популярним товаром на пунктах приймання брухту.
І все ж, передбачаючи повну ліквідацію дротового радіомовлення, в районі попередньо велася мова про альтернативу, передусім, – про створення ФМ-частот на його базі. Ще у 2018 році редактор районного радіомовлення Дмитро Сороченко зібрав відповідний пакет документів, які в черговій послідовності передавалися до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення. Ці документи Нацрада розглядала близько шести місяців, потім направила їх в інші інстанції, в яких процес розгляду розтягувався на невизначений строк. Майже не вплинуло на прискорення цього процесу й втручання колишнього народного депутата Валентина Ничипоренка. Тим часом Дмитро Сороченко не тільки постійно телефонував до Нацради та узгоджував з її співробітниками ті чи інші питання, а й зустрічався з аутсайдерами, попередньо визначаючись, на яких радіочастотах зручніше і дешевше працювати в майбутньому. А визначившись, як і належить, повідомив Національну раду. Невдовзі звідти повідомили, що «за інформацією ДП «УДЦР», станом на 29.10.2019 року, за результатами проведених розрахунків ЕМС, визначена можливість використання в с. Озірна (йдеться про ретранслятор телевежі в Озірній, – авт.) радіочастоти 87,9 МГц для роботи передавача потужністю 100 Вт.».
Проте тішитися з даного приводу жителям району, як можна було зрозуміти з цієї відповіді, не варто, оскільки «заплановане частотне присвоєння має успішно пройти погодження Генеральним штабом Збройних сил України та міжнародну координацію». І далі: «Наразі ДП «УДЦР» здійснює заходи щодо погодження Республікою Молдова та інших країн на введення запланованого частотного присвоєння в експлуатацію». З цього набору слів можна зрозуміти одне: «здійснення» тих «заходів» триватиме ще не один рік, про що, до речі, Дмитру Сороченку дали зрозуміти на час одного з спілкувань у Нацраді.
– І все ж після цього у наших оселях оживе районне радіомовлення? – запитають обнадіяні до певної міри звенигородчани.
На жаль, навіть після того, як молдавани дадуть «добро» на введення частотного присвоєння, Національна рада з питань телебачення і радіомовлення не гарантує швидкого відродження радіо на теренах району.
– В разі отримання позитивних висновків ДП «УДЦР», – йдеться далі у відповіді, – Національна рада оголосить конкурс на отримання ліцензії на мовлення, в якому зможе взяти участь будь-яка телерадіоорганізація, здатна виконати конкурсні умови.
Тим часом, чекаючи «своїх» ФМ-частот, редакція районного радіомовлення, внісши певні зміни до свого статуту, продовжує залишатися юридичною особою і, виявляється, навіть функціонує певною мірою.
– Шукаючи вихід з ситуації, Звенигородська райрада уклала угоду зі Шполянським радіомовленням, яке має свої ФМ-частоти, на тимчасове транслювання наших радіопередач, – розповідає Дмитро Сороченко. – Такі передачі виходять в ефір о 15–ій годині та дублюються о 21-ій годині на 100,8 хвилі.
Проте чи знають про це жителі Звенигородщини? А якщо й знають, то навряд чи можуть слухати передачі на цій частоті, навіть придбавши для цього відповідний радіоприймач. У автора цих рядків нічого не виходило: як не настроювався на вказану хвилю, приймач більше хрипів і шипів, ніж повідомляв звенигородські новини. Проте й подібне «прослуховування» скоро закінчиться, оскільки транслювання передач зі Звенигородки на шполянських частотах профінансоване лише до другого півріччя нинішнього року. А тут ще засіла в голові й не дає спокою думка: а що, коли дізнавшись, як твориться в нас «нове» радіо, молдавани не тільки дадуть йому «путівку в життя», а й складатимуть анекдоти про нас, як складали до цього часу про них, молдаван?

Феофан БІЛЕЦЬКИЙ