Ночви, в яких купали дітей і місили тісто

– Цим ночовкам, може, літ 50 чи й більше, – розповідає 78-річний Микола Міщук із села Гороховище Любомльського району на Волині. – Мій батько Володимир зробив. Працював у колгоспі лісником. Спеціальним залізним рубанком із дерев’яною ручкою зрубав суху вербу в лісі й витесав ночви. У кожній хаті такі були.
Ночви – це видовбані з цільної деревини коритця прямокутної або човноподібної форми, часто – із завуженими кінцями-ручками. Селяни використовували їх у господарстві: купали дітей, прали білизну, підсівали борошно, розчиняли тісто, сікли овочі й зелень, віяли зерно та крупи.
Вірили, що ночви мали оздоровчу силу. Якщо в дитини були конвульсії, після купання ночви перевертали, накривали ними дитя і зверху розбивали нове горня. Такий звичай описує мовознавець Віталій Жайворонок (1941–2019) у довіднику «Знаки української етнокультури».
Також оповідає, що на весілля в ночвах зачиняли тісто для короваю. У борошно лили трохи горілки – «щоб коровай був веселий». Потім перекладали тісто в діжу.
Використовували їх і в обряді похорону Коструба. Це дохристиянське свято літнього сонцевороту. Зроблене із соломи або трави опудало божка весни клали в ночви, ніби в труну. Церемонію супроводжували вдаваним голосінням і нещирим сміхом.
Ночви, які стоять на подвір’ї Міщуків, – до метра завдовжки.
– У них колись на хліб тісто замішували і на пироги, – продовжує Микола Володимирович. – Як кабанчика кололи, м’ясо складали чи на ковбаси вимішували фарш. Прали теж. І дітей малих купали. Батьківська хата – під лісом, а я в іншому боці села побудував собі. Забрав ночви. Виставив їх біля колодязя. Напуваємо там кобилу Махлю.

Автор: Ірина ЛЕВИЦЬКА,

фото: Ірина КАБАНОВА «Країна» від 16.01.2020