Як у родині відомого лікаря з Тального відтворюють традиції святкування Різдва

«Уже зійшла перша зірка – пора сідати за стіл, – каже господар Микола Володимирович, збираючи родину на Святу вечерю. У цей час його дружина Тамара Вікторівна закінчує останні приготування: пильним оком окидає святковий стіл, накритий вишитим обрусом, на якому у полив’яному посуді стоять 12 пісних страв: вареники, тушкована капуста з чорносливом, пшоняні голубці, варена квасоля, гриби, риба, узвар та калач. А на почесному місці – макітра з кутею. На покуті перед образами також ставлять тарілку, встелену сіном, а поверх нього кутю та калач. «Так робили мої батьки, так робимо й ми з чоловіком, – каже пані Тамара, дружина відомого на Тальнівщині лікаря, завідувача відділенням анестезіології Миколи Цвика.
У цій родині свято шанують народні традиції й обряди. Розповідають, що раніше, як діти були малі, на Святвечір їздили до батьків – возили вечерю. А відколи їх не стало, і діти пороз’їжджалися: донька працює лікарем-анестезіологом у «Феофанії», а син в Києві, то взяли за традицію збиратися вдома. Тато й син Ярослав одягають святкові вишиті сорочки, мама та донька Ірина автентичні національні сукні, на шиї кілька низок коралового намиста. Так вони ще одягаються на Великдень і також збираються разом за святковим столом.


Окрім 12 страв, на столі у цей вечір Надвечір’я Різдва Христового обов’язково має горіти воскова свічка – символ життєдайного вогню, та на чотири кути столу, під скатертину кладуться зубці часнику, щоб відігнати від дому та родини злих духів. Єдине, чого немає на столі в родини Цвиків, це дідуха, проте стіл прикрашає букет з колосків – символ достатку.
– Я скільки себе пам’ятаю, у нас ці свята завжди відзначалися. Вранці 6 числа мама починала приготування, – ділиться Тамара Вікторівна. – Найперше тато дер пшеницю у макітрі, потім її вистилали на лежанці, аби просохла, а потім мама мила й ставила варити. Варила багато – щоб вистачило на три рази. Адже кутю готували також на Щедрий вечір 13 січня, та Голодну – 18 числа. Мама варила узвар, яким розводила варену пшеницю, додавала запарений тертий мак, мед, ізюм, горіхи. Із куті завжди починали Святу вечерю – брали хоча б по ложці, а тоді вже починали вечеряти. У мами не виходило приготувати 12 пісних страв, бо відразу й на другий день, на Різдво, готувала вже з м’яса. Але вареники, калачі, узвар, голубці та капусту готувала завжди. Я у неї й навчилася. Ніби зараз бачу батьківську хату: до стелі вишиті подушки, тато й мама молоді – і дух Різдва. Тепло так відразу стає на душі…
Аби цей дух зберегли і діти та передали внукам, у родині Цвиків і відтворюють народні звичаї. Як колись його тесть, тепер Микола Володимирович тре в макітрі мак на кутю, допомагає дружині впоратися з вечерею. А починаючи вечерю, він промовляє слова вдячності Всевишньому: «Дай Боже, Святий вечір, ці свята спровадити і других дочекатися в здоров’ї та щасті до наступного року».


Посуд цього вечора зі столу не збирають, аби духи померлих родичів прийшли на вечерю, – так зберігається зв’язок поколінь.
Родина Миколи Володимировича щиро зичить усім землякам миру, душевного спокою та смачної куті.
Христос рождається! Славімо його!

Ліна ЯЛОВСЬКА

Читайте також: Як святкували Різдво в інфекційному відділенні Тальнівської лікарні

06.01.2022 09:00
Переглядів: 4104
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.