Ваша думка - Вісті Черкащини

Ваша думка

Чи помічали ви, що дехто із ваших рідних, друзів, знайомих, які зазвичай спілкуються українською, їдучи, наприклад, до Черкас, Києва, переходять на російську, використовують її у соцмережах? Чи знаєте таких та чому, на Вашу думку, це відбувається, ми й поцікавилися у наших респондентів.
– Коли була студенткою, навчалася в обласному центрі. На ринку чи у міському транспорті мені було легше говорити російською. Чому? Бо вважаю, що Черкаси – російськомовне місто, там на кожному кроці розмовляють російською. Це робила з поваги до своїх співрозмовників. Іноді мої друзі, які закінчили російськомовну школу, пробували переходити на українську. Виглядало це кумедно, звучав кострубатий суржик. Але, все-таки краще, ніж читання ними українських текстів, однозначно.
Тетяна, м. Тальне
– Знаю дівчину, яка завжди говорила українською. Але коли переїхала до столиці, заговорила російською. Це було дивно. На моє питання, чому розмовляєш російською, відповіла: «Тут усі так». Знаю і таких, що, їдучи до міст і потім приїжджаючи звідти у рідне село, хочуть вирізнятися вдома, корчити з себе «велике пхе», а тому вживають російські слівця, а то й говорять російською.
Олена, м. Тальне
– Є знайома яка у житті говорить українською, а в соцмережах коментує та дописує російською. Мені це не подобається, вважаю, що так робити не слід. Ми живемо в Україні, тому маємо спілкуватися рідною мовою.
Вадим, м. Тальне
– Коли хтось із моїх любих однокласників переходить на російську мову, відразу прощаюсь. Для мене ці люди перестають існувати. Якщо вони самі себе не поважають, то чому я їх повинен поважати? Обмежені безхребетні істоти! Пам’ятаю, якось у Києві водій автобуса, що вже рушав, пригальмував, аби підібрати ще одного пасажира. І тут чуємо: «Это автобус на Екатеринополь?» — «Ні!», – відповів водій, дверцята закрились — і ми поїхали. Можливо жорстоко, але справедливо.
Максим, смт.Катеринопіль
– Які проблеми? Говорю обома мовами залежно від обставин. Якщо людина звертається російською, то і відповідаю російською, звернеться англійською, то і я перейду на англійську. Так вихована. Шкода, що більше мов не знаю.
Надія, смт.Катеринопіль
– Працюю в Черкасах. У нас на роботі всі розмовляють російською, тому і я теж. Не хочу виділятися. Удома з чоловіком можу говорити українською, але з сусідами по-російськи. Вони навіть сердяться, як переходжу на українську. Таке життя!
Марина, Єрки, Катеринопільський р-н
– Я переїхала сюди з Луганська. Хоч звідси родом, 30 років прожила там. Мені вже важко говорити українською. Ніби ось-ось язик зламаю, постійно доводиться в голові перекладати, боюсь щось вимовити не так. Тому, як бачу, що співбесідник не проти, говорю, як мені зручно. Краще російською, ніж суржиком. Але це не означає, що я не люблю Україну. Я дуже її люблю.
Людмила, Катеринопільський р-н
– Я народився у Черкасах. Там до 6-го класу і в школу ходив. Це були десь 80-ті. Так от, з україномовних дітей у містах тоді сміялися. Я це добре засвоїв. Тому досі, як балакаю чи листуюсь із городськими, переходжу на російську мову.
Сергій, Катеринопілський р-н
– Зі мною не можна розмовляти російською. Я її просто не розумію. Це знають усі мої знайомі. Тому не ризикують. Бо це може обернутись довгою лекцією з історії України.
Анатолій, смт. Катеринопіль
– Одна знайома, високоповажна пані, живе у місті не один рік. А ще досі не вивчила українську мову. Говорить російсько-українським «вінегретом». Жартома називаємо її «донька Азірова». Ну це сором, як на мене. Живемо в Україні, маємо говорити українською.
Тетяна, Тальне

10.09.2020 15:05
Переглядів: 985
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.