Вісті Черкащини У Тальнівській громаді привітали із 90-річчям знаного хлібороба
Сьогодні свій поважний ювілей відзначає житель Тальнівської громади Микола Андрійович Ратушний. Народився ювіляр у селі Папужинці. Усе своє трудове життя присвятив роботі на землі. Багато років працював трактористом, вирощував хліб – пахучий, святий, вистражданий щоденною працею хлібороба. За сумлінну працю був відзначений державними нагородами, орденами та відзнаками. Та найбільшим багатством Миколи Андрійовича завжди була родина. Разом із дружиною Олександрою вони виховали трьох синів, передавши їм найкраще, що мали самі: працьовитість, порядність, повагу до людей і любов до рідного краю. Сини виросли гідними людьми, створили власні сім’ї. Сьогодні ювіляр радіє шістьом онукам та п’ятьом правнукам – веселим, енергійним, сповненим життя і надій. Нині Микола Андрійович проживає у дітей у селі Мошурів.
З нагоди ювілею щирі вітання та найкращі побажання імениннику адресували міський голова Василь Сідько, старости Тальнівської міської ради Тетяна Гудзенко та Павло Козаченко, представники старостинського округу.
У цей день було багато теплих слів, щирих побажань і добрих спогадів. Ювіляру вручили запашний коровай на вишитому рушнику, червоні троянди та подарунковий грошовий сертифікат. А згадати Миколі Андрійовичу справді є що. Його життя було сповнене наполегливої праці, радощів і випробувань, перемог і переживань. Та найголовніше, воно було прожите чесно, гідно і з любов’ю до людей.
У Тальнівській міській раді вже склалася гарна традиція: вітати довгожителів та ювілярів громади. Тож нехай у нашій громаді буде якомога більше таких приємних нагод для зустрічей, щирих посмішок і добрих новин.
А Миколі Андрійовичу бажаємо міцного здоров’я, душевного спокою, любові та турботи рідних, родинного затишку, Божої ласки і ще багато світлих та щасливих років у колі найдорожчих людей.
З нагоди поважного ювілею Миколи Андрійовича Ратушного публікуємо щирий вірш, написаний його рідними – дітьми, онуками та правнуками, як знак любові, вдячності та шани до найдорожчої людини в їхньому житті:
А тракторист професія нелегка,
Її обрав наш тато дорогий.
Ця праця на землі завжди почесна.
Ростити хліб пахучий і святий.
Він працював біля землі сільської,
Орав та сіяв і врожай ростив.
Ще зрання й до зорі вечірньої
У полі трактора татусь водив.
Залізного коня свого глядів уміло
Ходив неначе коло дітища свого.
Крутив кермо упевнено і сміло
І трактор слухався хазяїна свого.
Ніколи не боявся він тяжко робити,
А чи в мороз, чи в спеку все одно.
Бо мозолясті руки – руки трудівничі,
Хвала і честь за плідний труд його.
Завжди його любили й поважали,
І досі пам’ятають, як було.
Його старання гідно оцінили
Лиш пам’ять на портреті – ордени.
А вдома із роботи татуся чекали,
Дружина Саша й три сини його.
Усю роботу вдома підганяли.
Щоб тато зморене лиш вмив чоло.
Дружина Саша вправна та весела,
Завжди йому опорою була.
Смачно варила, гарно вишивала.
Хліб запашний в печі вона пекла.
Навчав татусь синів усе робити,
Косити сіно й техніку водить.
Косу клепати й цвяхи забивати,
І сіять в землю зерно золоте.
Зростали діти, наче жваві птахи
І випурхнули з рідного гнізда.
Професії здобули і створили сім’ї,
Аж шість онуків Божа ласка їм дала.
Онуки вже давно дорослі стали
Свої створили сім’ї і житло.
П’ять правнуків веселих і завзятих
До дідуся Миколи йдуть гуртом.
Бо дідусеві Колі ювілейна дата
Йому сьогодні 90 славних літ!
Велика книга, що написана роками,
Життя, що промайнуло в одну мить.
Пресслужба Тальнівської МТГ
