У школі на Тальнівщині відбулася зворушлива зустріч із військовослужбовцями

Днями до Майданецької школи завітали учасники бойових дій, щоби  бодай на хвилину притулитися душею до дитинства, вдихнути шкільного затишку й побачити дитячі очі, за спокій яких стоять на сирих рубежах. Поміж мужніх побратимів ішла й вона – жінка-військова, у чиїх очах материнська ласка поєдналася з воїнським гартом.

Щойно вони ступили до приміщення, як власні діточки пташатами кинулися татам на шию, а за мить у вир тих обіймів збіглася й уся дітвора, ніби шукаючи захисту й батьківського тепла.

За словами директорки Таміли Зелінської, жорстока буденність сьогодення доклала до зустрічі свого суворого карбу: розмова точилася в затишку укриття, поки над землею розливалося тривожне виття сирен. Однак те тужливе ячання  за товстими стінами було безсиле перед людською єдністю, тому що в серцях присутніх  цвіла віра і сяяла любов, які не здатна згасити жодна загроза…

«Наші учні вже не вперше зустрічаються з захисниками-земляками, тому не відчували ніяковості чи відстороненості. Споглядаючи ті обійми, я зрозуміла, наскільки підтримка важлива дітям і дорослим», – ділиться спогадами Таміла Володимирівна.

Особливим світлом осяяла цю зустріч військовослужбовиця й багатодітна мати Ірина Гончар. Нині вона – у декретній відпустці, поки її чоловік Ігор тримає бойову сторожу на передньому краю. Жінка промовляла до школярів тихо й м’яко, як уміє говорити тільки мати над колискою, проте кожне її слово западало в дитячі душі глибоко й вагомо.

Вона подякувала вчителям за невтомну опіку над паростками нашого майбутнього й нагадала школярам, як важливо цінувати кожну мить щоденного життя. Адже можливість щоранку переступати поріг рідного класу, гортати книги й ділитися радощами з друзями – великий дар, здобутий надто дорогою ціною. «Школярі слухали її, притамувавши подих, адже перед ними стояла людина, яка на власному досвіді знає ціну мирним світанкам і тихим вечорам», – каже директорка.

У щирій розмові воїни зізналися: там, на далеких рубежах, радістю й утіхою стають вісточки з рідного краю. Пакунки з дому, дитячі малюнки, власноруч виплетені обереги й теплі листи вертають їх душі до рідної хати й додають снаги долати найважчі випробування.

Чуттєвою хвилиною тієї зустрічі стало вручення запашних українських короваїв. Учні передали їх захисникам зі словами подяки за мирні дні,  сонце над головою й можливість навчатися. Ті випечені з любов’ю хліби – живий символ віковічної святості нашої землі й глибокої шани захисникам і захисницям.

Шкільна родина постійно долучається до акцій, проводить благодійні ярмарки, надсилає на передову теплі речі, засоби гігієни, ласощі. За потреби, зібрані кошти надає військовослужбовцям-односельцям.

А попереду – нове добре діло. Учні, учителі й батьки вже готуються до світлого звичаю, покликаного принести бодай краплину святкової радості в бліндажі. «Ми вже плануємо масштабну акцію «Різдвяний подарунок для захисників». Минулого року спільними зусиллями нам удалося зібрати й відправити на передову понад 30 об’ємних посилок. Цьогоріч прагнемо передати ще більше, аби наші воїни відчули, що про них пам’ятають і чекають удома», – підсумовує Таміла Зелінська.

Тісна розмова під склепінням укриття вкотре довела: нерозривний той живий ланцюг, що в’яже покоління, єднаючи затишний тил із вогненним фронтом. І поки в рідному краю зростає чуйна й мудра молодь, а люди об’єднуються довкола своїх захисників, доти тримається наша земля, оберігаючи своє віковічне коріння й святу віру в майбутнє.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!