У пошуках туалету: де в Тальному можна справити природні потреби

Громадські туалети не часто обговорюють публічно, але сьогодні це зробити нас спонукав обурливий допис в одній тальнівських груп деякого Леоніда Опанасенка, який виклав у Мережу фото туалету в центрі Тального, з підписом «Туалет у центрі міста… Хто винен? Засранці, які то зробили, чи комунальні служби, які не слідкують за чистотою». Обговорення у Фейсбук тривало кілька днів поспіль. Про те, що в місті існує проблема громадських вбиралень, нам доводилося чути. Неодноразово це питання піднімалося депутатом міської ради Миколою Гурбичем на сесіях та засіданнях. «Починати розмови про розвиток туризму на Тальнівщині треба лише після того, як наведемо порядок у вбиральнях», – запевняє депутат.

Якщо ви немісцевий або вперше в центрі нашого міста і вам приспічило в туалет, то довго шукати його не доведеться. Щоправда, жодного вказівника громадської вбиральні в центрі Тального ви не побачите, проте ваш нюх вас не підведе. Підете на сморід і знайдете туалет обов’язково, та чи скористаєтеся ним – це вже інше питання. Крім того, що цей громадський туалет не відповідає жодним санітарно-гігієнічним нормам, він знаходиться у аварійному стані – напіврозвалений. Не дивно: збудований він років 40 тому, як не більше. Відсутність дверей, антисанітарія, аварійний стан всієї конструкції змусять вас іти деінде, шукати іншу вбиральню. Пішли й ми.

Найближчим виявився туалет біля приміщення будинку культури. Може, трохи чистіший, але ті ж самі обдришпані стіни, з яких обсипається штукатурка, чимала яма попід стіною над самою бетонною плитою, на якій стоїть споруда. Щоправда, вапном тут заляпують частіше, є навіть старі цинкові відра для сміття, довкола можна побачити використані шприци. Мало чим відрізняється і туалет на автостанції, так звана візитівка міста. Його прибирають регулярно. Але обілляти розчином вапна чи посипати хлоркою вже не допомагає. Туалет вимагає капітального ремонту. Пасажирка рейсу «Умань – Черкаси», виходячи з туалету, кидає з огидою: «Який гидушник, давно я такого не бачила!»

Виходячи з міркувань, що громадську вбиральню облаштовують у місцях масового скупчення людей, їдемо на центральний ринок. Сьогодні п’ятниця, базарний день. Умови тут мають бути кращі. Бо не так давно адміністрації ринку треба було виконати ряд санітарних вимог, для того щоб базар функціонував в умовах карантину через коронавірусну інфекцію. Прямуємо до вбиральні на території ринку. Вона дуже схожа, за конструкцією і станом, на попередньо проінспектовані: ті ж самі облуплені стіни, напевне, дірявий дах, сирість, їдкий сморід та купи сміття, не зважаючи на ранню годину. Відрізняється хіба що дверима (до того ж свіжопофарбованими) у кожній кабінці та незатійливим рукомийником на вході, з пластикової каністри, краном догори. Оце й усі виконання санітарних норм. Цікаво, яким чином цей рукомийник зменшить ризик зараження небезпечним вірусом?

Трохи краще можна помити руки на так званому «маленькому» базарчику в центрі міста. Туалет, як і ринок, знаходиться на території КП «Водоканал». З усіх побачених він виглядає найбільш охайно. Вибілені стіни, місце для сміття, мило та дезінфікуючий засіб, дві 5-літрові ємкості із запасом води біля старенького тумбового умивальника. Помітно, що прибирають його частенько.

У багатьох європейських країнах альтернативою громадських вбиралень є туалети закладів громадського харчування: кафе, барів, ресторанів. Кожна людина, навіть не клієнт закладу, має право скористатися послугою туалету і за це в неї не візьмуть гроші. У нашому місті такого не практикують.

Є туалети і у адміністративних спорудах, та чи доступні вони простому жителю міста, ми також перевірили. Спершу зайшли у міську раду і запитали, де туалет і чи можна ним скористатися. Технічка в коридорі люб’язно показала, куди йти. Вигляд у нього, скажу відверто, належний. Навіть «запахи» відсутні, за що спасибі ті й самій прибиральниці. Натомість, на 1-ому поверсі будівлі навпроти, у якій розмістилися районна рада та райдержадміністрація, клозет на замку. Простим жителям туди зась, він для «обраних». А обирає їх сама голова районної ради, у приймальні якої й знаходиться ключ від вбиральні. Так що, шановні тальнівці та жителі району, йдучи на прийом до Валентини Любомської, не забудьте справити нужду, щоб, бодай, не трапилося неприємностей.

Є громадські вбиральні у нашому місті і на залізничному вокзалі, і на Співочому полі, і на стадіоні у лісопарку. Біля історичної пам’ятки замку Шувалова є дерев’яний нужник, що змайстрували охоронці. І вигляд у всіх них, як на старих фото минулого століття. А так хочеться, щоб це були сучасні туалети з проточною водою, окремими кабінками, туалетним папером, милом, не кажучи вже про пеленальні столики та сенсорні умивальники, як у країнах Європи.

Мені було б соромно за себе, за моє місто і мою країну, якби хтось із моїх європейських друзів, відвідав одну з тальнівських вбиралень. Тому, коли вони кажуть, що хочуть приїхати в Україну, я делікатно відмовляю, з надією, що в.о. міського голови Василь Сідько і цього разу слова дотримає. На останній сесії міської ради він запевнив: «У цьому році вбиральню буде зроблено».

Василю Петровичу, ми вам віримо!

Ліна ЯЛОВСЬКА