Таємниці в дитячих долонях: як у гімназії на Тальнівщині оживали міфи

Чи знаєте ви, де живуть казкові дива? Вони не ховаються за далекими синіми морями чи високими горами, а причаїлися поруч – у шелесті осіннього листя, у вечірніх бабусиних розповідях і правікових народних переказах. Днями в цьому переконалися учні третього й четвертого класів Кобринівської гімназії. Для них бібліотекарка Людмила Марченко й учителька Світлана Плахотнюк влаштували захід «Міфічні істоти України».   

Казка на дотик

Сучасних дітей важко здивувати звичайними розповідями чи картинками на екрані: вони звикли до швидкого та яскравого контенту. Тому організаторки провели захід, спираючись на магію дотику. Школярі змогли послухати про прадавніх мешканців українських лісів та осель, а також узяти їх у власні долоні. «Мені хотілося дати їм можливість доторкнутися до всього, роздивитися зблизька, а не лише поглянути на світлинах чи у відеозаписах. Узагалі дуже ціную наочність під час позакласних занять, – ділиться Людмила Анатоліївна. – Мавку й домовичка створено з повсякденних матеріалів: соломи, тканини, мішковини, стрічок, різноманітного намиста й ниток».

Маленькі гімназисти зустріли незвичайних гостей із захопленням. Відкриті й безпосередні емоції дітей довели: диво вдалося. Усі наввипередки прагнули торкнутися м’яких персонажів, роздивитися деталі й відчути тепло ручної роботи. Особливу прихильність учні виявили до домовичка.

Жива розмова швидко стала затишною й невимушеною. Діти наввипередки ставили запитання, які водночас дивували й викликали усмішку щирою наївністю. Один хлопчик, наприклад, серйозно зацікавився побутовими звичками хатнього духа: чи справді він облизує ночами брудний посуд? Ця дитяча цікавість миттєво підказала корисну пораду: відтепер усім стало зрозуміло, що кухонне начиння на ніч краще мити, щоб зайвий раз не турбувати домовика.

Окрім тактильних виробів, мандрівку доповнили пізнавальними відеороликами. Мавку школярі побачили вперше, тому розглядали її з особливою зосередженістю. На думку бібліотекарки, такі зустрічі допомагають поєднати шкільну програму з реальним життям і народною культурою. «В українській мові за програмою четвертого класу є відповідна тема. Ми обирали те, що дітям уже знайоме з уроків, що вони вивчали впродовж чверті, і на цій основі створювали зустріч. Навчання має прищеплювати любов до культури, адже це все – наша спадщина», – зазначає Людмила Марченко.

Зерна проростають у майбутнє

На підготовку цього інтерактивного уроку знадобився близько тижня. Зусилля виправдали себе: гімназисти слухали й роздивлялися все із захопленням. Навіть тепер, коли навколо панують технології та гаджети, живий інтерес до давніх вірувань не згасає. Хтось сприймає розповіді про духів натхненно, інший – з легкою іронією, але ця зустріч зачепила кожного.

У планах освітян – продовжити цю захопливу стежину. Попереду нові зустрічі, адже уроки літератури багаті на героїв і поетичні образи, які живуть у міфах, віршах і поемах українських творців.

Народна казка й міфологія – жива душа нашого народу, що крізь століття шепоче нам про мудрість, добро й красу рідного краю. І доки маленькі дитячі долоні з трепетом тримають казкове творіння, а в очах палає зацікавленість, українська спадщина житиме, зігріваючи й оберігаючи нові покоління.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!