«Пам'ять про нашого Васю житиме вічно» - Вісті Черкащини

«Пам’ять про нашого Васю житиме вічно»

У Папужинцях посадили березовий гай на честь героя-земляка

Погожої днини, 12 жовтня, на стадіоні, що неподалік від центру села Папужинці, – людно. На узбіччі припарковані легкові автомобілі, буси. Посеред футбольного поля – бочка з водою. По один бік від поля – трактор з причепом, хлопці та чоловіки вантажать скошену зів’ялу траву. Трохи далі працює гребка – згрібає все у валочки. Десь з півсотні людей завзято садять дерева. Молодий хлопчина по периметру поля натягує шнурівку, інші з лопатами за ним копають неглибокі ямки, дівчата носять відрами та заливають їх вщерть водою. За ними йдуть інші і садять молоді деревця. Підходимо ближче.

 


– Бог в поміч!
– Дякуємо! – в один голос відповідають бадьорі жіночки.
– Що тут у вас за толока, що зібрала на дружню роботу пів села?
– Садимо ось берізки, щоб наш стадіон на честь Васі Івченка був найкращим.
До юрби поспішає ще зовсім молода жінка, в руках тримає дві пластикові пляшки газованої води.– Добрий день, – вітається жінка, – я вас впізнала, – каже, коли називаю своє ім’я. Це Ірина Івченко, мама Васі. – Ви пам’ятаєте: ми в селі минулого року зробили своїми силами стадіон. А потім подумали: було б непогано обсадити наш стадіон деревами, адже поряд є дитячий майданчик, альтанка. Тепер це місце проведення всіх свят та дійств у селі, не лише футбольне поле. Ми зверталися в Тальне, я особисто писала й до ВО «Черкащани». Ніхто не відповів. А тоді привезли нам в село фільм, мобільний кінотеатр, приїхав до нас оцей чоловік, кандидат на голову громади – показує рукою на Євгенія Безталанного, що в цей час працює з лопатою, – ми озвучили йому бажання. Він пообіцяв і, як бачите, зробив. За що ми йому щиро вдячні. Таких людей би побільше. Пообіцяв – зробив! Людина слова. Ми віримо йому.

 

 


До навтопу підходить Єгеній Безталанний, з лопатою в руках, у резинових чоботях:
– Не хочу про це афішувати, я обіцяв – зробив, і нічого в цьому не бачу. Так, я розумію, зараз в розпалі передвиборчі перегони, кожен працює на рейтинги. Повірте: я роблю це як людина, як патріот, як житель нашої громади, бо відчуваю провину перед тими молодими хлопцями, що полягли за нашу незалежність. Хочу віддати їм шану. Найбільше мене вразила самоорганізація папужан, які дружно, без ніяких відмовок вийшли на загальносільську толоку. Добре діло роблять.


Справді: люди завзято трудилися і за кілька годин увесь стадіон обсадили молодими саджанцями берізок, а недалеко від нього – березовий гай. Всього 200 дерев посадили:
– Ми з Васьою на одній вулиці виросли. З дитинства дружили. Я ще навчався в школі, коли він пішов воювати. А потім – така звістка сумна. Ось посадимо гай. Нас не буде, а дерева ростимуть. Значить – пам’ять про нашого Васю житиме вічно, – каже Олександр Яровий, підписаний «Братуха» у Василевому телефоні.

Ліна ЯЛОВСЬКА

19.10.2020 13:25
Переглядів: 1456
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.