''Напроти сільської ради – хатина із заґратованими вікнами та з вивіскою ''Бар''

Скільки б ви думали років наймолодшому сільському голові на Тальнівщині? Всього- на- всього 27. Це Сергій Панченко – сільський голова Заліського.

-Сам я сільський, – починає розповідати про себе Сергій. Деякий час жив у Білій Церкві. Там і одружився. Народилася дитина. Працював тільки на те, щоб поїсти, одягнутися і заплатити за квартиру. Зрозумів: так не годиться. Вирішили з дружиною переїхати сюди. Яка робота у селі? Зайнявся господарством. А тут і вибори підійшли… Подав кандидатуру, спасибі, люди підтримали. У 33 голоси обійшов попередню головиху,- посміхається. -Розумієте, я не вірю тим, хто каже: от я сидів вдома та й захотів поміняти щось. Це утопічні ідеї. Такого не було. Коли стаєш головою, розумієш, що усе не просто робиться. У процесі починаєш вникати у ситуацію, вчитися. Голова, як би вам правильно сказати, він виконує зовнішню політику сільської ради. У нашій сільській раді ми все вирішуємо колективно. Є у когось якась ідея, обговорили, втілили. От недавно почіпляли нові вказівники, привели у порядок зупинки. Багатодітним сім’ям зробили цінні подарунки. Робота фізично не важка, якщо не брати до уваги моральний аспект. От я зараз у відпустці, та лише 3 дні був удома, – продовжує розповідь Сергій Панченко, сідаючи за стіл. – Проблем у селі вистачає. Зневага й заздрість у відношенні односельців також присутня.

Про те, що у селі є проблеми, ми пересвідчилися, щойно в’їхавши на центральну вулицю Заліського. О 9.30 ранку нас зустрічав чолов’яга, що ледь тримався на ногах. Та не дивно, адже напроти сільської ради – хатина із заґратованими вікнами та з вивіскою «Бар». Правда, там зачинено, та стежечка веде до магазину, який належить дружині сільського голови. Горілку вона, звичайно, не продає, лише банани по 42 гривні, коли у Тальному вони коштують лише 26. Крім того, з 4 торгових точок у селі 3 належать близьким рідним Панченка. Такий собі бізнес невеличкий.

Магазинів 4, а от школу, яка й так у селі уже два роки лише початкова, планують закрити через низьку демографічну ситуацію. (Зв’язок відчуваєте!) Ніна Ротаєнко, директор школи зізнається:-Батьки незадоволені перевезенням дітей до Кобринівського НВК. Що таке маленька дитина захворіла – у медпункт й додому. А з іншого села хто її привезе? От зараз, наприклад, автобус поламаний.

У школі працює, навчаючи десяток дітей, 5 вчителів. Стільки ж дітей у садочку. Усі вчителі працездатного віку, місцеві. Знайти роботу після закриття школи за спеціальністю шансів мало. Вони втішають себе можливістю вийти на пенсію за вислугою років (25 років педагогічного стажу). У двох із них на серпень якраз буде 25 років стажу. Одна йде у декрет. Залишається один – учитель фізкультури. Поїде у Польщу, ні, то до Бойка на яблука можна піти, підзаробити.

У селі зареєстровано 540 чоловік. Проживає значно менше. Більшість працює в агрофірмі «Корсунь», дехто на підприємстві «Агра», інші – у Києві, Черкасах, Тальному. Багато виїхало, й уже безповоротно.

Всього за сільрадою числиться 3195,3 гектари землі. Землі обробляють агрофірма «Корсунь» -1751,08 га(сплачує 8%), компанія «Кернел» -70,8га(сплачує 10%), Імпульс Плюс 11,68 га, ПП «Чкалова» – 8,55 га, «Урочище Журавське» – 2,78 га та працює СФГ «Агра» (керівник Олексій Бойко), яке обробляє 4,923 га ріллі та 8 га знаходиться під свинарником. За рік до бюджету сільської ради підприємство сплачує 30 тисяч гривень.

-За землю орендна плата надходить вчасно та у повному обсязі, – повідомила землевпорядник Валентина Підгірна. А от коли запитали, скільки платять, то почалися відмовки: «не знаємо», «не можемо», «зараз не так нараховують», « ой нє, це до бухгалтера». Скільки хто платить, ми так і не дізналися, проте відомо, що бюджет села – 2 мільйони. Наповнюється він і з орендної плати за землю(городи) біля спустошених хат. А їх у селі 180.

– Ми трохи спростили процедуру, щоб було добре і нам і людям. У карман ми точно нічого не кладемо. Всі надходження йдуть через податкову, згідно законодавства. Це краще, ніж те, щоб воно бур’янами заростало, – коментує ситуацію землевпорядник. Та селяни не дуже задоволені тим, як роздають землю в оренду, бо знову спрацьовує принцип «кум, сват, брат».Двохмільйонного бюджету вистачає на 400 тисяч цільових субвенцій у район ( освітню, соціальну, медичну, культурну галузі). Розберемо по галузях: із школою зрозуміло – закривають. Соціальна: працює у селі один соцпрацівник, який обслуговує 8 одиноких стареньких. Медична: є у селі ФАП і 2 медичні сестри, та жодної санітарки. Отже, розпалювати грубку взимку теж входить у обов’язки медичної сестри. Не завадило б і ремонт поновити, бо останній зробив депутат Терещук ще 8 років тому. Може, з культурою краще. Справді, клуб зовні має пристойний вигляд. Кажуть, і ансамбль «Мальви» гарно співає. Та поспілкуватися із завклубом не вдається, бо вона не на робочому місці.

Може, дороги у Заліському шикарні. Я б не сказала.- Із 7 вулиць одна не асфальтована, бруківка. Практично усі освітлені. Із цим також є проблеми, бо лінія дуже стара, – бідкається сільський голова.

Централізованого водопостачання й вивезення сміття тут теж катма. « З водою тільки одиниці мають проблеми, а так у кожного криниці», – знайшли пояснення у сільській раді. А сміття вивозити – тож техніки немає. Якщо потрібно, агрофірма «Корсунь» дає трактор розчистити дороги від снігу, вивезти гілки. Власне, сільгоспвиробники харчують діток в оздоровчому таборі, дають на ремонт школи, фінансують створення мультимедійного класу, забезпечують шкільну їдальню м’ясом та яблуками.

А на додачу у селі є звалище пестицидів, загороджене мотузкою й завалене гіллям, десь 1280 кілограмів на око. Грошей на його утилізацію у районі знову не вистачає, бо змінилися розцінки. Просять у сільради. Та майже 80 тисяч за утилізацію хімічних відходів для Заліської сільської ради – сума завелика.

Ну як, може вам захотілося екзотики? Тоді приїжджайте у Заліське. Хату придбаєте за безцінь. Купите козу чи корову. А там і вибори на сільського голову. Гляди, пощастить…

Ліна ЯЛОВСЬКА