Вісті Черкащини 
Митрополит Іоан очолив Богослужіння у храмі ПЦУ на Тальнівщині
7 травня, у Світлий Вівторок, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан відвідав парафію ПЦУ Воскресіння Христового, що в селі Криві Коліна на Тальнівщині. Владика очолив Божественну літургію. Йому співслужили священники Тальнівського благочиння на чолі з благочинним протоієреєм Андрієм Гаргатом.
Завершивши урочисту службу, митрополит Іоан привітав парафіян з престольним празником. У святковій проповіді він наголосив на значенні свята Воскресіння Господнього й підкреслив його глибокий духовний зміст. Після чого вручив церковні нагороди: палицю – настоятелю храму Покрови Пресвятої Богородиці села Лоташеве отцю Андрієві й митру – настоятелю храму Воскресіння Христового села Криві Коліна отцю Володимирові. Завершилося Богослужіння урочистим многоліттям. На зустрічі з Іоаном були також міський голова Василь Сідько та будівничий храмів ПЦУ Тальнівщини Володимир Мовчан.
Після цієї знаменної події ми поспілкувалися з Іоаном – Митрополитом Черкаським і Чигиринським ПЦУ, головою Синодального управління військового духовенства. Під час розмови дізнавалися, чи змінилася ситуація з переходами релігійних громад від УПЦ московського патріархату до ПЦУ, як заспокоїти й об’єднати людей у цей важкий для нашої країни час, чи кіріл гундяєв за свою антихристиянську поведінку має моральне право посідати патріарший престол.
Сьогодні йде війна, розв’язана жорстоким, підступним і лихим ворогом, який нищить міста, убиває людей, руйнує їхні долі. Владико, як у такий важкий час заспокоювати людей, уселяти в них надію на перемогу й закликати до єднання?
–Українське суспільство вже достатньо згуртоване. Сумнівів у тому, що ми переможемо, немає й не може бути. Якщо пробачимо Росії захоплення однієї частини України, то вона точно привласнить і решту країни. Першими пішли на фронт пасіонарії – люди, які найгостріше відчувають відповідальність. Вони врятували державу в перші найважливіші години, дні, тижні. Далі військові частини треба доповнювати звичайними пересічними громадянами, які не хочуть мобілізуватися. І все ж вони мають розуміти, що так чи інакше візьмуть участь у війні, бо це проста математика. Якщо ми, не дай Боже, здамо нашу територію, то цих людей усе одно призвуть на службу, але вже до російської армії. По-друге, перемагати – не значить гинути. У першу чергу, треба мати тверду надію на Бога, відкидати від себе страх й озброюватися силою хресного знамення. Головне, бути чутливим не до боязні, а до помислів, які Бог дає, допомагаючи Воїнам. Коли вони покладаються на промисел Божий, то залишаються неушкодженими в найжорстокіших боях. По-третє, треба усвідомити, що в цьому світі будь-де всі ми тимчасові. Питання в іншому: що буде з нами після земного життя? Люди з почуттям високої гідності обирають Божу заповідь «Нема більшої любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» і захищають своїх дітей, батьків, друзів, Батьківщину й наступні покоління. Таким воїнам Бог обов’язково допомагає. Ангел Божий завжди з ними поруч і проведе через усе пекло цієї війни. Цей період треба достойно пережити.
Чи активізувався процес переходу громад з УПЦ МП до Православної Церкви України після повномасштабного вторгнення?
–Масовий перехід розпочався з моменту створення ПЦУ, яку проголосили 15 грудня 2018 року на об’єднавчому соборі у святій Софії. Цього року процес сповільнився насамперед через нестачу священників. Багато з них – військовослужбовці. Одні зі зброєю в руках захищають незалежність України, інші служать військовими капеланами. Зараз лінія фронту більша ніж тисяча кілометрів. На захист країни стали майже мільйонні сили оборони, тому необхідність у духовних наставниках зросла в рази. Кількість самих священнослужителів, що вирішують бути поряд з військовими, теж збільшилася. Отже, усі парафії ми не можемо оформити духовно. Тому віряни, знаючи, що їхній священник з ними до ПЦУ не переходить, і собі зупиняються на цьому шляху. Однак я впевнений: це тимчасова ситуація.
Владико, як пояснити антихристиянську поведінку московського патріарха? Адже він, благословляючи росіян убивати українців, порушує п’яту заповідь Божу «Не вбивай». Чому так?
–Це пояснюється тим, що гріх потьмарює розум. Якщо людина не кається, то Бог, не зважаючи на сан, позбавляє її здорового глузду. Так званий патріарх не провів духовного аналізу, а, навпаки, підтримав оту демонічну силу, що уособлює політичне керівництво росії. Забувши заповіді Божі й замінивши їх своїми людськими міркуваннями, Кіріл, виправдовуючи зло, ще більше почав падати в гріхи. Бог остаточно забрав у нього не лише благодать Святого Духа, а й розум. У такому стані він здатен виправдати й самого Сатану.
Підсумовуючи розмову, Владика Іоан звернувся до наших захисників і захисниць: «Я вірю, що ми обов’язково переможемо. Найбільша цінність нашого життя – бути вільною людиною і від гріха, і від тієї орди, які зі своєю ідеологією на нас посунула. Нехай ваш приклад надихає всіх українців теж ставати до лав захисників нашої Батьківщини. З Божою поміччю і вашою жертовною силою Україна обов’язково переможе! Слава Господу й Слава Україні!»
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
