Вісті Черкащини 
Квіти у вазонах і тихі сльози: у Тальному жінок вітали «ангельським» співом
У соборі святих апостолів Петра і Павла ПЦУ вчора було світло. Повітря здавалося густим від молитов, а під куполом розлилося щось настільки щире, що змушувало дорослих людей крадькома витирати очі.
Тут відзначали День жінок-мироносиць, які свого часу перші принесли світу звістку про Воскресіння Ісуса Христа. Вони ж і сьогодні тримають на своїх плечах наш тил і нашу надію.
Не концерт, а сповідь
З благословення протоієрея Андрія Гаргата до Тального приїхала уманська «Мальва». Коли хористи переступили поріг храму, розмови вщухли самі собою. За словами парафіян, артисти у незвичних строях – вишитих сорочках та поясах, що нагадували давню кольчугу, – здавалися вихідцями з іншого часу.
Отець Андрій обережно називає це «виступом». Віряни ж кажуть: то була молитва. Чиста, без домішок.
Майже годину під склепінням храму жила духовна музика. Ведуча Тетяна Мазур тихим голосом вела за собою, розповідаючи про кожне слово й мелодію. А коли зазвучали «Отче наш» та «Богородице Діво», собор завмер. Стало так тихо, що було чути, як плачуть, танучи, свічки.
«Співали так, що пронизувало до кісток»
Враження в людей – найтепліші. Одна з парафіянок зізналася: проплакала увесь час, поки хор співав перед людьми. Каже, ці духовні піснеспіви підняли в душі все те горе, яке принесли на нашу землю жорстокі вороги, що нищать наші міста й села, палять наші ліси.
«Ці пісні були мені як сповідь, – ділиться жінка. – Перед очима все перевернулося: і біль за Україну, і віра в Бога. Спів такий, що діставав до самих кісток. Наче ангели з неба спустилися».
Наприкінці, коли зазвучала «Молитва за Україну», плакали вже майже всі. Навіть суворе церковне правило щодо тиші цього дня не встояло. Керівник хору запитав, чи можна підтримати артистів оплесками. «Не можна, а треба!» –відповів настоятель.
І храм вибухнув оплесками.
Традиція з корінням
Отець Андрій Гаргат переконаний: служіння Богові – не лише суворі канони. То жива практика, що зворушує серця. Можливо, саме вона приведе до храму тальнівців, котрі ще тільки шукають свою дорогу.
Аби свято залишилося не лише в пам’яті, а й на підвіконнях, настоятель підготував жінкам особливі подарунки. Замість звичних букетів, що швидко в’януть, закупили вісімдесят горщиків з квітучими петуніями.
«Ми й минулого року так робили, – усміхається священник. – Жінки потім показували фото: квіти цвіли на подвір’ях до пізньої осені. Це вже наша традиція – дарувати живе, що росте й нагадує про світло».
Квіти отримали всі: і гості з Умані, і місцеві. Розходячись по домівках із горщиками в руках, тальнівчанки ще довго обговорювали почуте. Адже в часи великої біди саме така підтримка дає сили вистояти.
Слова вдячності від хору «Мальва»
«Ми щиро дякуємо громаді собору святих апостолів Петра і Павла та особисто отцю Андрію Гаргату за цей неймовірно теплий, майже родинний прийом. Співати у вашому храмі – особлива честь, адже ми відчули справжнє єднання душ у спільній молитві за Україну.
Ваші щирі сльози та відкриті серця стали для нас найкращою нагородою, а живі квіти, які тепер прикрашатимуть і наші домівки, щодня нагадуватимуть про світло та доброту тальнівців. Нехай ці петунії квітнуть як символ нашої незламності, а віра та духовна пісня дають сили кожному з нас. До нових зустрічей у мирній Україні!»
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
