Вісті Черкащини 
Голос, сильніший за час: тальнівська «Ордана» святкує 35-річчя на сцені
Колектив народився в один час із країною. Коли над Україною тільки сходило сонце незалежності, у Тальному вже зазвучали акорди гурту, якому судилося стати живою легендою Черкащини.
25 квітня о 14:00 Центр культурних послуг запрошує на ювілейну сповідь митців, які перетворили народну пісню на власну долю. Про ансамбль нам розповіла художня керівниця Центру культурних послуг Людмила Луняка.
Мрія стала «дітищем»
Микола Вовк був людиною особливого гарту. Заслужений працівник культури, здавалося, не керував хором, а плекав його, наче садівник рідкісну квітку. Мав давню заповітну мрію: створити колектив такого вокального розмаху, щоб козацька пісня гриміла на повні груди, а лірична – краяла саме серце.
Ця праця стала найбільшою гордістю керівника. Микола Олександрович часто повторював рядки, які перетворилися на маніфест його життя: «Хор «Ордана» – це найліпше, що б я зміг зробити ще. Одним словом, а вірніше, хор – це моє дітище».
Навіть у назві колективу маестро зашифрував сакральний код. Ор – давній бог світла, Дана – богиня води. Жовте і синє – кольори українського стяга – сплелися в імені гурту ще до того, як незалежність стала офіційною.
Від київських пагорбів до карпатських вершин
Хроніка успіху «Ордани» – це перелік битв за українську пісню, з яких колектив завжди повертався з перемогою. У їхньому активі – не грамоти для стін, а визнання, що гартувалося десятиліттями.
Артисти підкорили перший Всеукраїнський огляд-конкурс у столиці та взяли «золото» до 10-річчя Незалежності. Черкащина тричі віддавала їм премію імені Порфирія Демуцького – унікальний випадок, коли майстерність не залишала шансів конкурентам.
У 2000-му «Ордана» змусила Івано-Франківськ аплодувати собі на фестивалі «Воля», а згодом стала єдиним голосом Черкащини на великому звіті художньої творчості в Києві. Їм стоячи дякували в області, у рідній громаді та далеко за кордоном. Там, де звучить «Ордана», – замовкає буденність.
Меценати і вірність строю
Мистецтву потрібні крила, а крила – це тил. Людмила Луняка згадує: три десятиліття ансамбль вистояв завдяки підтримці району та місцевих підприємців. Особливий поворот стався у 2008-му, коли колективом опікувався меценат Володимир Мовчан. Тоді артисти скинули старі сценічні шати й отримали нові костюми та інструменти. «Ми відчули себе професіоналами, чия праця нарешті стала потрібною», – ділиться пані Людмила.
Сьогодні колективом опікується Тальнівська міська рада. Проте головний капітал «Ордани» – не в кошторисах, а в людях. З першого дня, попри втому чи домашні клопоти, поспішають на репетицію Ніна Романченко, Людмила Луняка, Лідія Дідковська, Тетяна Петрін, Олена Качур, Лідія Тицькун, Тетяна Даценко, Наталія Михайлова, Тамара Заболотня, Марія Липовецька, Ліна Матеєнко, Валентина Туркаленко, Лідія Задояна, Алла Волинець, Леонтій Смолявський, Микола Писар, Юрій Півторак, Валентин Качур, Сергій Пошукайло, Володимир Волинець.
У строю і діти засновника – Тетяна та Роман Вовки. Династія триває, а отже, мрія маестро живе поза часом.
«Соловейками» слухачі називали Миколу Ісаченка й Леоніда Домалевського.
З часом до ансаблю доєдналися Оксана Атляузова, Віктор Баранов, Василь Довжук, Оксана Запорожець, Ігор Зелінський, Алла Іщенко, Олексій Казнадей, Тетяна Караюз, Інна Касьян, Олена Катернога, Олександр Квасніцький, Людмила Костенко, Анна Кучеренко, Тетяна Мазур, Віталій Марченко, Катерина Мороз, Юрій Ноздровський, Олена Орел, Євгенія Осіяненко, Любов Поліщук, Ніна Рябуха, Віталій Сивокінь, Аркадій Скарбовійчук, Володимир Супрун, Галина Трофімова, Ірина Фурса, Ілона Харковенко, Людмила Харченко, Валерія Хлівнюк, Надія Циганенко, Сергій Яковенко.
Небесний хор та молитва за воїнів
У цього ювілею — гіркий присмак полину. За 35 років чимало талантів «Ордани» відійшли за обрій. Таміла Жученко, Любов Хавронюк, Катерина Каплюченко, Юрій Московець, Микола Щербак, Павло Біленький, Віра Ціпов’яз, Олександр та Сергій Стрекалови, Олександр Уланович, Анатолій Білоруський, Анатолій Куликівський, Анатолій Михайлов, Анатолій Довгань, Іван Котик, Володимир Паршук, Леонід Осіяненко, Віталій Запорожець.
Тепер вони співають у небесному хорі. У 2022-му пішов у засвіти й сам маестро Микола Вовк, заповівши своє «дітище» Володимирові Тарану.
Сьогодні «Ордана» низько вклоняється захисникам України. Особливо – своїм колегам, Віталієві Фурсі та Вадимові Костенку. На них чекають удома з перемогою. Дожидаються, щоб знову разом вийти на сцену і затягнути пісню, яка сильніша за час і за будь-яку зброю.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
