Вісті Черкащини Герб міста за вгадану мелодію, сльози на очах та диригентська паличка в подарунок
Як у Тальному, попри вередливу погоду, святкували 20-річчя легендарного оркестру
Небо над Тальним того дня химерило. Хмари затягнули горизонт, змусивши організаторів ювілейного вечора гарячково міняти плани. Свято духової музики мало гриміти на весь літній кіномайданчик, проте його довелося терміново переносити під дах першого корпусу Центру культурних послуг. Організатори, облаштовуючи фотозону й прикрашаючи сцену, хвилювалися: глядач злякається негоди й не прийде?
Тальнівчани здивували. Залишивши всі свої невідкладні недільні клопоти, люди йшли родинами. Нехай у залі й були вільні місця, але в ньому зібралися поціновувачі творчості «Сурм Тальнівщини», бо ж вони – гордість і частка душі рідного краю.
Музика з передової та благодійність
Концерт, приурочений до 20-річчя народного аматорського духового оркестру, розпочався символічно – з величавої мелодії «Києве мій», адже саме 31 травня столиця святкувала свій день. Щойно відлунали перші потужні аккорди, як глядачі зрозуміли: на них чекає дійство найвищого ґатунку.
Художня керівниця Центру Людмила Луняка згадує, що воно було не лише ювілейним, а й глибоко благодійним. Адже війна не оминула й сам колектив. Музики Віталій Солов’янов, Іван Сокур та Максим Самойлов сьогодні тримають у руках зброю, захищаючи Україну на передовій. Для підтримки військових у залі встановили скриньку. Глядачі щедро донатили й під час виступів, і після них, зібравши понад шість тисяч гривень. Люди добре знали, для кого саме передають ці кошти.
Офіційну частину відкрив міський голова Василь Сідько. Він тепло привітав музикантів та відзначив, що рівень виконання «Сурм Тальнівщини» давно переріс аматорський: оркестр звучить по-справжньому професійно. І в цьому заслуга кожного виконавця.
Людмила Луняка відзначила, зокрема, Юрія Ноздровського, який стояв біля витоків колективу і є аранжувальником багатьох творів, що звучали зі сцени.
Танці в залі та інтерактив під «Браво!»
Програма концерту, яку майстерно вела Юлія Москаленко, вражала різноманітністю. Вона розповідала «біографію» всіх мелодій, називаючи авторів, історію створення, імена перших виконавців. Музика лилася рікою: від суворої класики до сучасних запальних композицій.
Коли ж оркестр узявся за виконання «Української фантазії», ведуча влаштувала для глядачів справжній іспит, запропонувавши вгадати, скільки народних мелодій вплетено в попурі і як вони звуться. Найбільш кмітлива та уважна слухачка отримала особливий патріотичний приз – Герб міста Тального.
А далі в залі запанувала атмосфера неймовірного єднання. Люди забули про тривоги, війну й повсякденні проблеми. Молодь не втрималася і почала танцювати просто між рядами, а старше покоління – від сорока до шістдесяти років – в один голос підспівувало оркестру знайомі з дитинства народні й авторські пісні. Зал вибухав вигуками «Браво!» та «Біс!» після кожного без винятку номера.
Фінал змусив усіх піднятися
Час пролетів непомітно. Кульмінацією вечора став виступ Юрія Ноздровського з піснею «Одна-єдина на білім світі». З перших секунд фінального акорду весь зал, наче за командою, підвівся на ноги. Овації не вщухали, ніхто не хотів сідати, а стіни Центру здригалися від одностайного: «Ще раз на біс!». Музиканти не змогли відмовити й повторили пісню під невтомні аплодисменти стоячи.
Наприкінці вечора слова щирої вдячності лунали на адресу меценатів та спонсорів, завдяки яким оркестр живе та розвивається: Володимиру Мовчану, який свого часу допоміг колективу з новими інструментами; Тальнівській міській раді, Сергієві Мельниченку.
Окрема увага була прикута до очільника «Сурм Тальнівщини» Володимира Тарана. Керувати оркестром, який сьогодні вважається одним із найкращих на Черкащині, мати купу обласних та міжнародних нагород і водночас виконувати обов’язки директора Центру культурних послуг – праця титанічна. Колеги підготували для нього особливий подарунок – диригентську паличку, побажавши вправно керувати на всіх ділянках його непростої роботи.
«Старі музиканти, яким уже важко дути в інструменти, з останніх сил старалися, аби оркестр звучав потужно, – розчулено ділиться Людмила Луняка. – Інші прийшли на концерт прямо з лікарняного ліжка, бо не могли пропустити цей ювілей».
Свято завершилося гучним триразовим «Віват, «Сурмам Тальнівщини!». Глядачі ще довго не розходилися, доводячи, що справжнє мистецтво здатне лікувати душі навіть у затінку нинішніх тривог.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
