Дорогами духовності й давніх легенд: осіння мандрівка освітян Тальнівщини Тернопіллям

Восени дороги завжди здаються довшими, а робочі будні – особливо виснажливими. Тому наприкінці жовтня вихователі дошкільних закладів Тальнівщини залишили звичні турботи позаду й вирушили у мандрівку західними куточками України. Зібрати колег разом і змінити дитячі групи живу дорогу запропонувала директорка тальнівського дитсадка «Берізка» Інна Гончарук. Для багатьох ця поїздка стала рідкісною нагодою видихнути й поспілкуватися поза робочою метушнею.

Маршрут проклали через старовинні й знакові місця: відвідали готичний Чортків, святу Зарваницю, Тернопіль і древній Меджибіж. А щоб відновити сили після довгих переїздів, зупинилися в комплексі «Орися», відомому своєю Гусятинською ропою.

Чортків: бруківка, квіти й тінь давньої архітектури

Розпочали мандрівку з Чорткова. Більшість бачили його хіба що на фотографіях, тож локальний колорит став приємною несподіванкою. «За ландшафтом місто схожий на наше Тальне, але має зовсім іншу ауру, – ділиться Інна Гончарук. – Такий собі маленький Львів. Тут досі жива архітектура XVI–XVIII століть. У старовинних дерев’яних церквах і досі відправляють служби: громада береже їх і доглядає. А ще вражає бруківка. Якщо десь камінь випадає, його не закривають асфальтом чи дешевою плиткою, а знімають і перестеляють наново».

Чортків зустрів тальнівців спокоєм і доглянутістю. Попри осінь, уздовж вулиць усе ще буяють троянди, бегонії та хризантеми, а на тротуарних огорожах висять кошики з квітами. У таких деталях одразу видно, як місцеві ставляться до свого дому.

Зарваниця: тиша молитов і «Український Єрусалим»  

Далі шлях проліг до Зарваниці. Сюди подорожні їдуть за спокоєм і можливістю побути наодинці з власними думками.

Поруч із давнім монастирем греко-католицька громада збудувала унікальний комплекс – «Український Єрусалим», де відтворено головні пам’ятки Святої Землі.

«Тут зібрані копії місць, пов’язаних із останніми днями земного життя Ісуса, – розповідає Інна Володимирівна. – Єрусалимська стіна, купіль Витезда, вежа Давида, Голгофа й Гріб Господній. Попри те, що це репліки, усе відтворено з величезною повагою й деталізацією. Відчуття від цього простору надзвичайні».  

Поблизу святого джерела мандрівники набрали води й посиділи на широкому майдані довкола лісопарку, який восени додає цьому місцю особливої величі.

Тернопіль: історія відновлення і краса ставу

Наступного дня група завітала до обласного центру. Екскурсія відкрила місто з несподіваного боку: під час Другої світової війни загарбники знищили Тернопіль майже на 85 відсотків, тож у радянські часи його відбудовували практично з нуля. Тоді ж діяла двозначна логіка: однією рукою місто відбудовували, а іншою –свідомо стирали його ідентичність, знищуючи вцілілі пам’ятки. Так замість величного Парафіяльного костелу з’явився звичайний універмаг.

Попри це, сучасний Тернопіль дивує своїм затишком, доглянутими вулицями й простором. Освітяни пройшлися центром, зупинилися біля пам’ятника Соломії Крушельницькій і вшанували пам’ять полеглих захисників біля меморіальних стендів. А біля самої води випадково натрапили на зйомки телепроєкту «Карооке на майдані».

Головною окрасою міста незмінно залишається широкий Тернопільський став. «Ми обрали довше екскурсійне коло, пропливали під мостом. З погодою дуже пощастило: безвітряно, сонячно, вода м’яко хлюпоче за бортом, навколо чудові краєвиди. Справжнє відновлення сил», – ділиться пані Інна.

Після прогулянки водою освітяни завітали до парку з мінізоопарком, де спостерігали за птахами й тваринами.

Відпочинок в «Орисі» й дотичність до історії в Меджибожі

Житловий осередок мандрівників у Гусятині – комплекс «Орися» – подарував освітянам чудову можливість відновити сили. Басейни й ванни з унікальною місцевою ропою, чия мінералізація перевищує морську воду, стали чудовим доповненням насиченого екскурсійного графіка.

Повертаючись додому, група зробила зупинку біля величного Меджибізького замку. Попри те, що масштабні реставраційні роботи наразі заморожені й доступ до внутрішніх приміщень обмежений, монументальність фортеці вражає з першого погляду.

«На вежу замку, з якої відкривається краєвид на все містечко, ризикнули піднятися лише ми з учителькою англійської мови Мариною Сліпушенко, – з усмішкою пригадує директорка. – Оглянути фортецю навіть зовні й піднятися на висоту – надзвичайний досвід».

Єдність колективу й нові горизонти

Ця подорож об’єднала не лише колектив садочка «Берізка», а й педагогів інших дошкільних закладів Тальнівщини – «Ромашки», «Золотого ключика», а також представників відділу освіти. Спільний досвід і професійна спорідненість допомогли створити дружню атмосферу.

Надійними організаторами й провідниками у цій мандрівці традиційно виступила родина перевізників Мацібор. «Руслан – чудовий водій, а Марина – уважна гідеса. Цей тур був новим і для неї, але вона охоче підтримала ідею та проклала цікавий маршрут, – каже Інна Гончарук. – Результат мандрівки перевершив усі очікування: коли дівчата повернулися до роботи, увесь садочок ще довго гомонів від спогадів. Такий відпочинок дає чимало сил і натхнення».

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!