Мить у кадрі й тепло ручної роботи: як майстриня з Тального створює історії з бісеру й фотографій

Для Юлії Насипаєвої творчість стала справжнім відображенням внутрішнього світу. Вона гармонійно поєднує складне бісероплетіння, різноманітний хендмейд і застиглі миті живої природи на камеру телефона. Усі ці захоплення переплелися в єдину цілісну історію, де кожен виріб і кожен знімок сповнені особливого сенсу.

Від дитячого захоплення бісером до паракорду й стрічок

Знайомство з бісером у майстрині  почалося ще в ранньому дитинстві, коли мама купила їй перший набір. Потім це зацікавлення підтримали на уроках трудового навчання в школі, де дівчина залюбки вишивала, в’язала й плела з бісеру. Загалом арсенал технік вражає: це і цегляне плетіння, і ткацтво на верстаті, і ручне ткацтво, і бісерне в’язання гачком, а також вишивання картин.

Згодом Юля розширила свій арсенал. Близько двох років тому в житті з’явився паракорд: її чоловік, родом із Молдови, привіз від батьків кілька власноруч сплетених браслетів. Захопившись цією справою, дівчина опанувала плетіння техніками «кобра», «змія», «риб’ячий хвіст», хребет «Trilobite» та швидкорозпускні вузли. Захоплення ж браслетами зі стрічок сягає ще шкільних років, коли на них панував сплеск моди. Пройти повз було неможливо, тож рукомесниця навчилася плести «петля в петлю», а цього літа знову серйозно повернулася до цього ремесла.

На творчому шляху її завжди підтримувала рідні: мама щиро раділа кожній новій роботі, а чоловік поділився секретами плетіння з паракорду. Траплялися й періоди, коли любительська справа ставала для сім’ї вагомою поміччю. Перебуваючи в декретній відпустці, Юля створювала вироби на продаж, щоби мати додатковий дохід. «До кожного нового виду мистецтва мене завжди вела цікавість: було прагнення створити щось власноруч, а потім розвивати це й доводити до досконалості», – розповідає вона.

Браслети з пам’яттю і власні сни в бісері

Найбільше робіт майстерниця створює якраз із бісеру, особливо браслетів. За її словами, замовники часто просять вкласти у виріб особливий зміст. Хтось замовляє браслети з першими літерами імен дітей, щоби нагадувати собі про найрідніших; інші ж звертаються з проханням переробити старе сімейне намисто. «Якось жінка попросила зробити браслет із намиста покійної мами. Ця річ мала для неї особливу цінність, тож замовниця хотіла завжди мати при собі бодай частинку родинного тепла», – згадує Юлія.

Окрім індивідуальних замовлень, вона створює й авторські серії. Одну – з бісерних браслетів – продиктував сон про власне «я», де переплелися сила, сміливість й упевненість у собі. З’являлася рукомесниця й на публічних подіях: проводила майстер-клас і брала участь у ярмарку до Дня молоді. Вона переконана, що найбільшу цінність мають нові навички, що  формують наше майбутнє: «Розмаїття декору й майстер-класи, що їх демонструють соцмережі чи інші платформи, нічим не відрізняються від моїх технік. Але якщо для споживача це звичайні прикраси, то для мене – частинка історії, вплетена в роботу. Можливо, саме це й робить її особливою».

Мистецтво зупиняти мить крок за кроком

Окрім хендмейду, важливе місце в житті Юлії займає фотографія. Захоплення з’явилося ще в дитинстві: вдома й досі зберігаються блокноти з першими спробами знімати природу й навколишній світ. Помічати дивовижні деталі у звичних речах їй колись допомогла однокласниця, яка гарно малювала і вчила зупинятися на мить, аби роздивитися все навколо.

Цікаво, що професійною технікою Юлія ніколи не користувалася, а звикла знімати на телефон: це значно зручніше, ніж носити громіздку камеру, і дозволяє миттєво зафіксувати випадкову мить – завмерлу комашку чи птаха. Більшість її знімків – пейзажі й знахідки з поїздок із рідними, як-от лісові гриби. А улюбленою конкурсною роботою залишається фотографія дитячої гойдалки на подвір’ї – теплий спогад про доньку й час, що так швидко минає.

Цьогоріч фотографка знову долучилася до обласного конкурсу фото- й відеоробіт «Життя крізь об’єктив», який організовує народна аматорська студія «Стожари» Тальнівського центру культурних послуг. Уперше наважитися на участь вона вирішила ще торік, побачивши анонс у Facebook. Нині ж у фойє розгорнули виставку робіт усіх учасників, де представлені й світлини Юлії.

У її планах – розвиватися, вивчати нові техніки, створювати складніші вироби й навіть поєднати бісер із іншими видами мистецтва. Також Юлія прагне ділитися досвідом, адже вважає українські традиції невіддільною частиною культури, яку важливо зберігати й передавати далі. «Для мене творчість охоплює красу, поєднує пам’ять, любов, мрії та емоції, які можна тримати в руках. Прагну наповнювати кожну роботу власним сенсом, аби людина віднайшла в ній щось особисте – своє», – підсумовує Юлія Насипаєва.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Освіта Тальнівщини в умовах війни: реформа, бюджетні обмеження та проблема підвезення школярів

Читайте нас також в Telegram!