Чим і як живе Гордашівська ГЕС на Тальнівщині?

Такого низького рівня води у Гірському Тікичі не пам’ятають

До Гордашівської ГЕС, яка працює з 1997 року (після відновлення) повертаємо з об’їзної дороги, що окреслює місто і веде до Черкас, на хвилястий провулок з однойменною назвою – Гордашівський. Кілька хвилин – і ми вже біля зеленого паркану, на дверях табличка: «Вхід, проїзд та купання заборонено». Проте керівництво попередньо дало згоду, аби ми потрапили на станцію. Тому черговий пускає нас на територію. Круті східці ведуть до приміщення ГЕС. Внизу хлюпоче вода, просочується крізь щити (таких тут аж 7), що не дають їй ринути вниз по руслу Гірського Тікича. Обабіч східців росте малина. Посадили, щоб позбутися синіх волошок, що взялися розростатися не на жарт. Росте і виноград, і вишні, є альтанка та фонтанчик. Атмосфера – ніби ти вдома. Перед очима відкривається гарний краєвид: попід береги з-під води видніється каміння. Зазвичай на ГЕС відвідувачів мало, на екскурсію приїздять студенти-електрики з Тальянківського технікуму, школярі.

 


У приміщенні, задня стіна якого, фактично, знаходиться під водою, розміщені 2 генератори, кожен потужністю 200 КВт/год.. У них – кілька шарів обмотки, саме на неї, коли генератор працює, і збирається енергія, що потім по дротах надходить до шаф управління, звідти – на вимикач, до трансформатора та в загальну мережу. Як нам розповіли, турбіни тут застарілі, таких зараз не випускають. Коли що виходить з ладу, тоді справжній аврал! Беруться до роботи всі гуртом (а чергують на станції 4 людей за графіком «доба через три»). Замовляють необхідні запчастини, фірма покриває витрати. До речі, Гордашівська ГЕС нині у підпорядкуванні Вінницької фірми «Новосвіт». Як і Лоташівська та Звенигородська ГЕС, які працюють на руслі Гнилого Тікича. За словами керівника станції, зараз Гордашівська ГЕС, хоч і набагато потужніша від Лоташівської, на відміну від останньої, працює з перебоями. Чому? Бо такого року, як нині, тут навіть старожили станції не пам’ятають. Зазвичай о цій порі потрібно було працювати обома генераторами, потужні снігопади та дощі – причина для повеней. Можна тільки уявити, як піднімається рівень води! Але цього року снігопаду вдень з вогнем не побачив ніхто, а дощі такі мізерні. На Гордашівській ГЕС висота греблі сягає 8-ми метрів, перепад – 6. Верхній рівень води повинен відповідати позначці 129 м 90 см (висота над рівнем моря). В нерестовий період водичку можуть скидати +/- 10 см від цього рівня, в нерестовий – +/- 30 см, а подекуди навіть до метра. До речі, нерестовий період почався цього року раніше, з 17 березня, і триватиме до червня.
Праворуч від генераторів знаходиться кімната чергового. На одному моніторі можна побачити, скільки енергії виробляє сонячна електростанція, з іншого дистанційно керують ще двома станціями – Лоташівською та Звенигородською. Тут же черговий може бачити, що відбувається назовні, датчики руху спрацьовують на найменше коливання, про це сповіщає сигнал.

 


У кімнатці також є телевізор, Інтернет. Питаємо, чи не страшно тут ночувати? Жартують, що як є гарна дівчина, то ні.
Далі рушаємо на греблю. Вище ГЕС на березі лежить човен. Мабуть, кожен хто працює тут, – рибалка. Але зараз риба не ловиться. На воді хитаються бони (схожі на пінопластові бруски), вони затримують сміття, аби воно не потрапило до турбін. Очерет, пластик, різноманіття торбинок – на березі, сміття витягають і потім утилізують. Значно більшає його під час повені, коли вода змиває з берегів те, що залишають недобросовісні відпочивальники.
Висота греблі вражає. І можна тільки уявити, яку силу води вона стримує. На іншому її боці на схилі знаходяться сонячні панелі. Їх встановили у 2011 році. Кожна панель виробляє постійний струм. А скільки, залежить тільки від Бога. Як є сонечко – є і енергія. Саме вона зводиться у щиток (інвертор, таких тут 9), він на виході дає струм 220 Вт. Загальна потужність СЕС – 102,6 КВт/год.

 

 


З острахом пригадують працівники гідроелектростанції, коли минулого року була реальна загроза руйнування дамби. Мало того, що пройшли гарні, рясні дощі, так ще й стихія розгулялася: обірвало лінію електропередач і станція заціпеніла. Вода ринула через край. Мусили відкривати щит, аби скинути надлишок води. А коли це вдалося, довго не могли закрити, адже шалена сила води піднесла колоду під щит. Навіть механізм підйому поламався, ремонтували. Як щит закрили – видихнули з полегшенням. Кажуть, якби дамбу прорвало, то підтопило б центр Тального точно, вул. Матросова пішла б під воду. Але, на щастя, все обійшлося.

Ольга ОСІЯНЕНКО, Анна ДРАГУН

06.04.2020 11:24
Переглядів: 944
Коментарiв нема

Залишити відповідь

Щоб залишити коментар або відгук під цією публікацією, увійдіть або зареєструйтеся.